Ядерна галузь, яка здатна врятувати економіку
Ядерна галузь, яка здатна врятувати українську економіку
Чому ми, атомники, вважаємо, що альтернативи розвитку ядерної енергетики немає
Олексій Поляков, директор програми технічної підтримки Лондонського офісу Всесвітньої асоціації атомних електростанцій (ВАО АЕС, англ. — WANO, скор. World Association of Nuclear Operators), має за плечима 22 роки досвіду роботи в атомній енергетиці. З них сім років пропрацював у МАГАТЕ, понад три роки керував у ВАО АЕС програмою «Партнерські перевірки», однією із найважливіших в Асоціації. А починав — на Южно-Українській «атомці». Сьогодні він керує командою експертів, частина яких працює у його безпосередньому підпорядкуванні в Лондоні, а більшість — у п’яти регіональних центрах ВАО АЕС: в Атланті (штат Джорджія, США), у Парижі (Франція), в Москві (Росія), у Токіо (Японія) та в новому офісі — у Шанхаї (Китай). За цей час провів місії від Південної Африки до Швеції, від Канади та Америки до Японії. І це дуже розширило, зазначає Олексій Поляков, його життєвий і професійний горизонти. У програмі «Енергоатома» «Ядерні розмови» він розповів, як розвивається атомна генерація у світі, про сучасну переоцінку ролі ядерної енергетики, як чистої та безвуглецевої технології виробництва електроенергії, та чому розвиток атомної енергетики — це турбота про майбутні покоління.
— Чорнобильська аварія поклала край ілюзіям, що атомна енергетика може безпечно розвиватися в якомусь обмеженому національному середовищі, у вузьких політичних кордонах. Вона засвідчила, що всі країни взаємопов’язані, й аварія або серйозна подія на якійсь атомній станції окремої держави негативно позначається на всіх атомних станціях світу. Отож після Чорнобильської аварії керівники верхнього рівня атомних генерацій усього світу, а ініціаторами були американці, зібралися й вирішили створити ВАО АЕС. Сьогодні у світі немає жодної «атомки», яка б не була членом цієї міжнародної організації. Загалом у світі 192 АЕС — 438 атомних енергоблоків. Звичайно, проблеми і завдання, що стоять перед керівництвом цих станцій, дуже сильно відрізняються. У Західній Європі та в обох Америках сфокусовані в основному на управлінні старінням і продовженні термінів експлуатації енергоблоків. А на Сході, переважно в Азії, відбувається бурхливий розвиток атомної індустрії, будівництво нових енергоблоків. Ми допомагаємо і тим, і тим.
Нещодавно підготували потужну програму з управління старінням і продовження термінів експлуатації енергоблоків. Зрозуміло, що «вікові» атомні станції, які експлуатуються сьогодні, проєктувалися, будувалися й запускалися в абсолютно інших умовах. Це були інші люди, передусім, геть інша техніка. Якщо атомну станцію запустили у сімдесятих роках, проєкт її було зроблено у шістдесятих. На логарифмічних лінійках з величезними запасами безпеки, бо точність розрахунків не була достатньо високою. І зараз на цих станціях відбувається перехід до будівництва нових блоків, наприклад, в Угорщині, Фінляндії та в багатьох інших країнах. Це досить складне завдання, і ВАО АЕС їм активно допомагає. У нас є представники на всіх майданчиках атомних електростанцій, де наші фахівці вивчають проблеми і виробничі завдання, що стоять перед кожною конкретною АЕС, та інтегрують усі наші сервіси для адресної допомоги.
«Дорожня карта з експлуатаційної готовності АЕС» для новачків.
— Сьогодні у світі посилилося зацікавлення розвитком атомної енергетики. Основне завдання ВАО АЕС — накопичення досвіду і підтримка новачків для безпечної експлуатації ними атомних електростанцій. Нещодавно ми опублікували дуже ґрунтовний об’ємний документ, понад 300 сторінок, — «Дорожня карта з експлуатаційної готовності АЕС». Цікава історія його появи. Керівники енергокомпаній, які нещодавно запустили енергоблоки, зібралися разом і записали всі свої зроблені помилки під загальною назвою «Ох, якби я тільки тоді знав». «Дорожня карта» написана живою, емоційною мовою і є сьогодні настільною книгою для керівників енергокомпаній, які приступають до будівництва нових енергоблоків. Документ розроблений у тісній співпраці з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ), тому що і допомога новим компаніям, і періодичні їх перевірки виконуються і ВАО АЕС, і МАГАТЕ. Зрозуміло, що тут дуже важливо, щоб з точки зору кінцевого споживача — атомних електростанцій, наші позиції були близькі. Крім того, у нас є постійно діюча міжнародна група експертів вищого керівного рівня, які стежать, де зараз будують або готуються до будівництва атомних енергоблоків, з’ясовують, хто і що вже зробив, обмінюються досвідом і, найголовніше, — документують усю інформацію, щоб вона була доступною для інших членів ВАО АЕС.
Сьогодні у світі розпочато досить великі енергопроєкти. Наприклад, спорудження на південному узбережжі Туреччини АЕС «Аккую». Нещодавно в Туреччині було доручено ще одній енергокомпанії розпочати пошук майданчика під новий проєкт. З нами співпрацюють єгиптяни. Завершення будівництва АЕС «Ель-Дабаа» в Єгипті очікується до 2028 року.
Чому ми, атомники, вважаємо, що альтернативи розвитку ядерної енергетики, принаймні нині, немає.
— Це те питання, до якого кожен атомник повертається на різних етапах свого професійного розвитку. Як інженери-енергетики, ми спокійно можемо знайти роботу в будь-якій енергетичній галузі, не лише в атомній. Але я дуже вдячний тим людям, з якими починав працювати на Южно-Українській АЕС. Їхні імена назавжди у моєму серці. І в багатьох атомників почуття однакові: бажання віддавати свій досвід для розвитку саме атомної галузі, бо якщо ми подивимося на виробництво електроенергії атомними електростанціями з точки зору нашої відповідальності перед майбутніми поколіннями, який світ ми їм залишимо, то зрозуміло, що альтернативи розвитку атомної енергетики, принаймні нині, немає.
Переоцінка ролі атомної енергетики у світі сталася після прийняття у грудні 2015 року Паризької кліматичної угоди. Вона визначила її важливу роль у реалізації завдання зменшення темпів глобального потепління. За Паризькою угодою зобов’язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу беруть на себе всі 197 країн-учасниць. Незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку, усі мають утримувати зростання середньої світової температури на рівні нижче +2 °C від доіндустріальних рівнів. І тут, у досягненні цієї мети, базова роль — атомної енергетики. Адже 60 відсотків усіх викидів парникових газів пов’язані з виробництвом електроенергії. Атомна енергетика виробляє у світовому енергобалансі тільки десять відсотків. Але при цьому її частка у виробництві чистої електроенергії становить 30 відсотків. Є й інші чисті джерела електроенергії. Гідроенергетика, наприклад. Однак у Європі можливості розвитку гідроенергетики в основному вже вичерпано: фактично не залишилося річок, які б можна було перегородити. Є трохи сонця, трохи вітру. Але атомна, у переведенні на кіловат, утричі ефективніша з точки зору виробництва чистої електроенергії. Щоправда, є деякі стримуючі фактори розвитку атомної енергетики, у тому числі певний ціновий тиск, тривалий термін будівництва енергоблоків. А ще в деяких країнах дуже дешевий газ, велика його кількість, а звідси і спокуса спалювати це органічне паливо. Щодо України, вона приєдналася до Паризької угоди. Це означає, що в Україні розвиток атомної генерації має бути одним із пріоритетів в електроенергетиці.
Економіка України була п’ятою економікою Європи. Будівництво нових енергоблоків дасть новий поштовх розвитку народного господарства.
— Не сприйміть це як ностальгію за минулим, але хотів би нагадати, що під час розпаду Радянського Союзу економіка України була п’ятою економікою Європи. Люди старшого покоління пам’ятають, як ми пережили дев’яності роки. По суті, атомна енергетика врятувала незалежність нашої країни. Вона допомогла подолати труднощі 90-х. І багато в чому тоді саме вона спонсорувала українську економіку.
Щодо цього в контексті будівництва в Україні нових атомних енергоблоків. Я дивився інтерв’ю Президента на Хмельницькій АЕС 9 вересня. Він має цілковиту рацію щодо важливості добудови третього і четвертого енергоблоків ХАЕС. Це створення нових робочих місць, і не тільки безпосередньо пов’язаних з будівництвом енергоблоків, а й у всіх пов’язаних з атомною енергетикою сервісах. Будівництво енергоблоків дасть поштовх потужному розвитку всіх супутніх галузей у народному господарстві України. Розвиток інфраструктури міста, адже на будівництво кожного енергоблока у бюджеті закладаються кошти на дороги, дитсадки, школи тощо. Крім того, будівництво нових енергоблоків матиме ще один дуже важливий ефект — розвиток наукомістких галузей. Треба розуміти, що атомна енергетика веде за собою інвестиції в науку, проєктні організації, наукомістке виробництво. Крім того, ринок, особливо на Сході, має потребу в ресурсах, постачальниках атомного устаткування. Хочу наголосити, що йдеться про постачання наукомістких товарів та послуг, й Україна могла би їх постачати.
Україна не втратила свій атомний потенціал. Українські атомники працюють скрізь у світі.
— Значна частина моєї біографії, особливо останні 13-14 років, пов’язані з роботою на міжнародному рівні. Я буваю в різних країнах і практично скрізь по світу зустрічаю наших атомників: у Греції, Китаї, Франції, Німеччині. Багато українських фахівців з досвідом працює на новобудовах. Але мені також дуже приємно, коли я зустрічаю молодих атомників, вихідців з України. Вони зробили свою кар’єру за кордоном після закінчення українських вишів. Дуже важливо, що в Україні є ще люди, які пам’ятають, як будувалися атомні енергоблоки. Хоча вони передпенсійного і пенсійного віку, але готові допомогти. Крім цього, є дуже багато громадян України, які працюють на атомних будівництвах за кордоном. Я впевнений, що за створення відповідних умов вони із задоволенням повернуться і візьмуть участь в атомному будівництві України.
ВАО АЕС допомагає країнам, які є його членами, у відновленні розвитку атомної енергетики після великої перерви. У нас накопичено величезний досвід. Існують міжнародні робочі групи й програми ВАО АЕС з місією технічної підтримки — наш «живий досвід».
Це не питання, займемося ми будівництвом атомних енергоблоків в Україні чи ні, питання у тому — КОЛИ.
— Україна — це все-таки держава, де сталася Чорнобильська катастрофа. Держава, яка пройшла величезний шлях розвитку в переході від радянської системи централізованого управління, досить закритої від світової спільноти під час «залізної завіси», до держави, яка на найвищому рівні впровадила комплекс заходів з підвищення безпеки енергоблоків. Україна — член МАГАТЕ. У цій міжнародній організації працюють справді потужні групи професіоналів. Міжнародне агентство свого часу зробило комплексну переоцінку безпеки всіх енергоблоків АЕС «радянського дизайну». Що цікаво, саме у звіті МАГАТЕ INSAG-1, випущеному 1986 року, присвяченому причинам та наслідкам аварії у Чорнобилі, вперше з’явився термін «культура безпеки». Сьогодні він є основоположним у ядерній енергетиці. І за цей час з допомогою міжнародних організацій Україна виконала величезну кількість робіт з підвищення безпеки своїх енергоблоків.
Сьогодні ми живемо в епоху Телеграм, WhatsApp та інших комунікативних засобів, люди у спілкуванні стали надзвичайно розвинені, але надто часто приймають рішення, які не ґрунтуються на досвіді, аналізі та фактах, зазвичай — на швидких емоціях. Ґрунтуючись на досвіді та аналізі, можна стверджувати: атомна енергетика в Україні має величезний потенціал для розвитку. І я впевнений, що історія просто не залишає Україні іншого вибору. Це не питання, займемося ми будівництвом атомних енергоблоків в Україні чи ні, питання у тому — КОЛИ. Що раніше ми до цього приступимо, то краще.