Головний напрям діяльності вашої профорганізації?

2024, 6
   

Війна — це шрами, які залишаються на все життя

16.02.2023

Війна — це шрами, які залишаються на все життя

Сержанта Збройних Сил України з позивним «Міхей» добре знають та поважають на нашому підприємстві. Профспілковий лідер одного з підрозділів комбінату, учасник АТО, енергійнанебайдужа людина. З перших днів повномасштабного вторгнення Міхей — на найнебезпечніших ділянках фронту. Про свої емоції, висновки та надії він розповів пресслужбі ДП «СхідГЗК».

— Розкажіть, будь ласка, чим Вам запам’яталися перші дні ворожого нападу на Україну?

— Після участі в АТО я перебував у оперативному резерві славнозвісної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців То вже ввечері 24 лютого 2022 року направився до своєї військової частини. Їхали ми на поїзді, вночі. Було чутно вибухи, вимикалося світло, панував тривожний настрій. На станціях звучали оголошення, що можна пускати в поїзд пасажирів-біженців за наявності вільних місць. Вагони були переповнені…

Мій підрозділ одразу опинився під Києвом. Скажімо так, між Києвом та Білоруссю. Село Мощун, міста Ірпінь, Буча…

— Напрямки доволі складні…

— Це звісно так. Але нашій бригаді з 2014 року доводилося бувати у найгарячіших місцях. Серед нас були різні хлопці: новачки та ті, які мали чималий бойовий досвід, певну підготовку. Проте, одразу ж зауважу, що вже з перших днів повномасштабного вторгнення нам стало зрозуміло: все набагато серйозніше та складніше, ніж було під час АТО. Професійні військові, потужна техніка, авіація… Дійсно, масштабна ворожа навала.

— Коли почала надходити волонтерська допомога?

— Буквально з перших днів. Допомагали нам медикаментами, необхідним обмундируванням (тому що бажаючих захищати свою оселю та рідних було більше, ніж по штату, і на всіх не вистачало). Дуже багато організацій та людей, які надавали волонтерську допомогу. Серед них Атомпрофспілка, від якої наш підрозділ отримав квадрокоптер та інструменти для ремонту техніки. Також протягом всієї війни велику роботу проводять волонтери Кропивницького. Хочу особливо відзначити громадські організації «Серця матерів», «Смайл». Знаю, що беруть участь у волонтерській діяльності працівники та ветерани Інгульської шахти. Вони теж допомагають військовослужбовцям-гірникам у вирішенні питань забезпечення.

— Знаємо, що на війні Ви отримали поранення...

— Так, за час бойових дій отримав уже два поранення.

— Де це сталося?

— Обидва поранення отримав у районі Бахмута, біля населеного пункту Кодема. Точилися важкі бої. Ми утримували позицію до останнього, хто міг тримати зброю. З бою виходили лише «двохсоті» та «трьохсоті». Тож, ті хлопці, хто мав легші поранення, виносили з поля бою важких. Спочатку несли на ношах, а потім уже просто тягли на спальних мішках. Врятували всіх поранених. Але, на жаль, загиблі залишилися на полі бою, тому що не було можливості їх забрати. Коли відходили з пораненими, ті, хто був ще у змозі тримати зброю, прикривали відхід та збирали рації, прибори нічного бачення, боєкомплекти та інше обладнання, яке можна було забрати з собою. Адже все це обладнання для нас — «на вагу золота». А те, що було неможливо забрати — знищували, щоб не дісталося ворогу.

— Це жахливі спогади…

— А знаєте що ще жахливіше? Те, що і зараз в Україні є люди, які ведуть розмови на кшталт: «Росіяни та білоруси — наші брати, ми ж єдиний народ». Вибачте, які ж це «брати», якщо вони вдерлися в чужу країну зі зброєю? Ті, хто був з нами на Донеччині, бачать, що вороги просто стирають наші міста й села з лиця землі! Випалюють, не залишаючи жодного живого місця. Вбивають українців, знищують українську націю, культуру, руйнують історичні пам’ятки.

Звісно, багато людей в Україні змінилися. Ті, хто якось відсторонено сприймали АТО і не завжди з розумінням ставилися до тих, хто приїхав із зони бойових дій та жахався від звуків фейерверків, тепер уже самі знають, що таке повітряна тривога, шум авіації тощо. Дійсно, війна триває вже з 2014 року…

— Так хочеться почути щось оптимістичне. Як Ви гадаєте, коли ми здобудемо Перемогу?

— Як військовий я володію інформацією, яка стосується мого підрозділу та безпосередньо нашої участі в бойових діях. Оцінювати весь масштаб та робити якісь прогнози — не моя компетенція. Але з упевненістю можу сказати: на одному ентузіазмі та героїзмі наших воїнів війну не виграти. Дуже важливо, щоб Захід допомагав нам зі зброєю та технікою. Чим швидше та більше надаватиметься така підтримка, тим впевненіше прискорюватиметься наша Перемога.

Уже майже рік минув із початку повномасштабного вторгнення. Бійці виснажені. Важко кожному. Мають можливість перепочити (якщо це можна назвати відпочинком) тільки поранені, які певний час перебувають у госпіталі та повертаються на фронт. А тим, кому пощастило залишитися неушкодженими, зараз дуже тяжко як у психологічному, так і в моральному плані. Тому хотілося б, щоб військовослужбовці мали можливість деякий час відпочивати. Щоб їх міняли, робили хоч якусь ротацію.

— Чи є у Вас можливість слідкувати за подіями на рідному підприємстві, читати новини на офіційних сторінках ДП «СхідГЗК» у соцмережах?

— Звісно, мене дуже цікавить життєдіяльність підприємства. Перебуваючи в Києві, я мав можливість зустрітися з головою Атомпрофспілки Валерієм Матовим, спілкуюся телефоном із головою Східної об’єднаної організації профспілки Віталієм Скубою. Обговорюємо існуючі на підприємстві проблеми, намагаємося шукати шляхи їхнього вирішення. Адже зараз на комбінаті непроста ситуація. Багато профспілкових лідерів служать в ЗСУ. Знаю, що Віталій Олександрович не сидить, склавши руки, намагається робити все, від нього залежне.

До речі, дуже прикро читати ганебні вислови в бік профспілки у спільнотах працівників у соцмережах. Зрозуміло, що люди чекають та вимагають результатів. Але вирішення існуючих проблем виходить за межі можливостей адміністрації підприємства та профспілки. Результати будуть, коли буде підтримка з вищих інстанцій.

Люди у соцмережах часто піднімають тему грошей. До речі, дехто каже, що військові непогано заробляють зараз. Мають великі зарплати. Але чомусь мало хто поспішає до наших лав та хоче заробляти ці кошти… Нам з хлопцями доводиться купувати за свій рахунок певне обладнання і запчастини для техніки та деякі речі, важливі для життєдіяльності підрозділу. І, до речі, ніякі гроші не компенсують розлуку з рідними, утрату побратимів і те «кіно», яке ми бачимо кожного дня. Війна — це шрами, які залишаються на все життя. Ми розуміємо, що вдома, з родиною, краще і тепліше, ніж в окопах. Вибирати нам не доводиться, ми не хочемо допустити загарбників до наших домівок. Тому ми стали на захист і будемо гнати ворога з рідної землі до Перемоги!

ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»

 

Читайте також:

26.03.2024
Працюємо у мінімальній кількості
Працюємо у мінімальній кількості
Виробництво сірчаної кислоти – невід’ємна частина складного технологічного процесу виготовлення уранового оксидного концентрату. Розуміючи це, працівники сірчанокислотного цеху ГМЗ...
07.03.2024
Ми віримо у Перемогу і обов’язково її здобудемо!
Ми віримо у Перемогу і обов’язково її здобудемо!
Герой нашої сьогоднішньої публікації – Василь Зубенко, захисник, який мужньо боронить Батьківщину на найгарячіших напрямках фронту. Кілька тижнів пресслужба...
07.03.2024
Молодіжному руху атомників – 30!
Молодіжному руху атомників – 30!
У березні 1994 року, з прийняттям в Атомпрофспілці «Положення про секцію «Молодь», зародився молодіжний рух, який згодом перетворився на...
05.03.2024
2 роки окупації ЗАЕС. Ядерні злочини росії
2 роки окупації ЗАЕС. Ядерні злочини росії
4 березня 2022 року російські окупаційні війська із застосуванням важкої зброї окупували ЗАЕС. Внаслідок збройного штурму були пошкоджені будівля...
останні публікації
28.03.2024
Держатомрегулювання: черговий шантаж окупантів
Наміри російських окупантів вивести енергоблоки ЗАЕС на енергетичні рівні потужності несуть велику небезпеку виникнення аварій з радіаційними наслідками, які...
27.03.2024
Колдоговір на ПАЕС виконано
​На Південноукраїнській АЕС відбулись колдоговірна та звітна профспілкова конференції. Делегати від цехів та підрозділів підприємства заслухали звіти про виконання...
27.03.2024
Понад 500000 грн — наша допомога армії–2024
Коли рідна країна потерпає від ворожої навали, одним із найголовніших завдань кожного стає наближення Перемоги. І Атомпрофспілка активно бере...
26.03.2024
На РАЕС відбулися звітні конференції
На Рівненській АЕС провели звітну конференцію трудового колективу з виконання Колективного договору НАЕК Енергоатом у 2023 році та звітну...
25.03.2024
Нова Доповідь Місії ООН з прав людини в Україні
22 березня 2024 року у Києві Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) презентувала свої нові дослідження...