У «Червоних вітрилах» — для атомників штиль?

В акваторії «Червоних вітрил» — для атомників штиль?

— Ми відпочиваємо зараз, де завгодно, але тільки не у «Червоних вітрилах», — відразу скрушно мовив на початку нашої зустрічі директор однойменного дитячого оздоровчого табору Петро Григорович Гороход, який майже 40 років свого життєвого і професійного шляху присвятив особливій категорії суспільства — дітям, їх відпочинку, вихованню й оздоровленню. Більше 13 років він — за кермом «Червоних вітрил», мабуть, однієї із небагатьох дитячих оздоровниць, яка перебуває на балансі, підкреслимо, державного підприємства «Смоли» (Дніпродзержинський проммайданчик) Міненерговугілля України.

Здоров’я людини закладається у дитинстві

— Більше 20 років, і донині, ми приймаємо дітей співробітників нашого енергетичного відомства на відпочинок, а в часи колишнього Союзу тут проводили свої літні канікули виключно дітлахи працівників ВО «Придніпровський хімічний завод», чиїм коштом у 1968 році розпочалося будівництво табору, а його відкриття відбулося у липні 1974-го, — продовжує розмову директор закладу. — Але, скажу відверто, маючи в ядерній галузі держави такий дитячий оздоровчий табір і не скористатися цим сьогодні власне атомникам, просто викликає подив. Сьогодні у нас оздоровлюється дітвора як з України, так і Росії, Казахстану, Запорізька АЕС з 2000 року по 2008-й направляла щозміни влітку сюди близько 80 дітей свого персоналу. Вважаю, без жодних сумнівів, що діти працівників АЕС, підприємств атомної промисловості, всіх членів Атомпрофспілки України мають тут відпочивати. Це, без перебільшення, райський куточок, що має стати їхнім надбанням.

— Перше враження, Петре Григоровичу, у таборі все розташовано компактно, зручно, центральна алея, оточена зусібіч квітковими клумбами і суцільним «валом» вічнозелених кущів, за лічені хвилини виводить прямісінько до моря, на піщаний пляж дитячого закладу. Які оздоровчі аргументи на користь перебування тут дітей?

— Головний пріоритет — це показання при захворюванні верхніх дихальних шляхів. Тут неподалік знаходиться профільний санаторій Мінохорони здоров’я України «Чайка», що цього року відзначає своє 100-річчя. Що у 1913 році просто так звели тут, у Коломицькій затоці, де буяє запах степового різнотрав’я, де не буває великої спеки або холоднечі, першу оздоровницю? Де море багате на йодисті водорості, неглибоке (до одного метра), за півсотні метрів від берега, і прогріте. Чому це все, повторюся, не може бути здобутком дітей атомпрофспілчан? Чесно кажучи, я вже у такому віці (цього року у липні Петру Гороходу виповнилося 65 років. — Прим. кор.), що все це можна віднести просто до побажань, без жодних ілюзій. Свого часу ми все зробили для того, щоб ця дитяча оздоровниця досі гарантувала нашій юні курортний відпочинок, зуміли зберегти для цього землю, майно, кращі традиції. У 1996 році табір було визнано найкращим у припарковій зоні м. Євпаторія, у 2011-му — «Червоним вітрилам» присвоєно першу категорію з врученням свідоцтва про Державну атестацію дитячого закладу оздоровлення і відпочинку.

Ось зараз перебувають у нас 150 дітей з «Крименерго». Можна сказати, що ця організація повернулася назад до нас. Цього року енергетики відправили частину дітей на Південний берег Криму відпочивати. Але, за словами голови профкому, коли вони на місці огледілися, зважили, що там дорожчі путівки, і вартість харчування тощо, то наступну групу дітлахів влаштували в уже «обжитих» раніше «Червоних вітрилах». І не жалкують. Харківська Зміївська ТЕС нас знайшла — теж півторам сотням дітлахів задовольнила їхні прохання тут відпочивати, теж завдяки голові профкому.

Ми — звичайний дитячий оздоровчий табір, хоча можливо, за бажанням керівництва ДП НАЕК «Енергоатом» і його структурних підрозділів, підприємств, підпорядкованих Міненерговугілля, перепрофілювати його на заклад санаторного типу. Ми не набиваємося у нахлібники, і багато що, скажемо так, останнім часом тут, не без допомоги «Смол», адміністрації і профкому підприємства, зробили: капітальні ремонти в усіх трьох спальних корпусах, де палати  вже розраховані на 6 дітей, десь 70% ліжок нових, замість панцерних, закупили, впорядкували туалетні кімнати, бо все це планувалося й будувалось у радянські часи. І котельну нову звели, щоб не бути заручником міської тепломережі, у цьому нас фінансово підтримало Мінпаливенерго України, коли профільним заступником міністра була Наталія Шумкова.

Мене не полишає ідея, щоб наш літній кінотеатр, тодішньої союзної побудови, виведений уже із ладу, переобладнати на закритий літній майданчик для занять та ігор дітей у період негоди. Затрати на це невеликі, але для підприємства «Смоли» зараз це не по плечу. Нам конче потрібно осучаснити 90% кухонного обладнання. Ми сьогодні у змозі це купити, але потім на поточні ремонти, необхідні речі та обладнання до сезону не матимемо коштів. Сам табір великих прибутків не приносить, тому що на дітях їх не заробиш, найбільша рентабельність у нас 3—5%.

— Петре Григоровичу, з чого ви починали тут на посаді директора?

— У 2000 році я став директором табору, коли його передали від колишнього ВО ПХЗ, що розпалося, підприємству «Смоли». Чесно кажучи, у березні того року ми приїхали сюди із заступником директора ПХЗ Валентином Івановичем Піхульою, обходили, подивились, у якому стані дитячий заклад, і я засумнівався, чи братися за цю справу. Але Піхуля підбадьорив: «Треба! Ми ж усі разом, будемо допомагати». Я тепер, припустімо, не зовсім задоволений тим, що можна було б попервах зробити тут у плані матеріально-технічного забезпечення. Наприклад, візьмімо нашу затратну на сьогодні енергосистему, ми щомісяця сплачуємо до 40 тис. грн. за електроенергію: потужні електроплити стоять ще з 1974 року, холодильники того ж періоду… У ті роки «Смоли» нормально працювало, і щоб розвиватися, зрозуміло, що гроші підприємство «кидало» на реконструкцію, модернізацію виробництва. Але ми тоді дещо упустили нагоду, бо невдовзі почала зростати вартість путівки — 32 грн. і до 40 грн., це ще було терпимо, а коли ціна її стала 100 грн. і вище — люди почали вимагати комфортніших умов відпочинку, з’явилася вже конкуренція. Сьогодні у нас три ціни на дитячі путівки — від 160 грн. на день до 172 грн. Працівникам «Смол» — безплатно виділяються дитячі путівки, а для дітей вожатих і вихователів — половина їх вартості. Це згідно з умовами колективного договору і відповідними наказами. Оплата путівок здійснюється безпосередньо на розрахунковий рахунок «Смол». Додам, що адміністрація і профком підприємства постійно контролюють процес відпочинку й оздоровлення дітей, з розумінням і відповідальністю ставляться до розв’язання проблем табору.

Ось нині відпочивають у нас водночас 500 дітей, наповненість повна. Загалом практикуємо чотири заїзди, з тривалістю — 14, 18 і 21 день. Скажімо, уже багато років поспіль у нас першими відкривають сезон близько 400 юних спортсменів із КДЮСШ з України, запрошуємо їх сюди через давно налагоджені зв’язки, бо й сам багато років віддав навчально-спортивній роботі з дітьми. Ці організовані хлопчики й дівчатка, в основному, плавці, учасники водного поло, тренуються тут двічі на тиждень, почуваються як удома, беруть участь у культурно-масових і фізкультурно-спортивних заходах табору. Взагалі, не менше трьох років більшість дітей приїжджають у наш табір, а є такі, що 11—13 років щоліта тут відпочивають, покоління за поколінням.

— Скільки штатних працівників у таборі?

— 23 людини зайняті тут цілий рік. Ми, зауважу, на постійній основі утримуємо завідувача виробництва їдальні. Цей «смачний» цех очолює Надія Іванівна Лапчук, кулінар з вищою освітою, і я ручаюся за якість та асортимент страв, зокрема перша страва — щодня різна, упродовж тижня. А харчування у дітей — п’ятиразове: сніданок, обід, полудник, вечеря і друга вечеря (соки, ряжанка тощо). Є штатні три провідні кухарі, тому що влітку спробуй їх попошукати. Ці спеціалісти — «золотий фонд» табору, які дорожать своїми робочими місцями, гарантують здорове, повноційне харчування і раціональне використання продуктів.

І три кухонних працівники є ще у штаті, які, разом з іншими співробітниками табору, у міжсезоння сторожують, прибирають територію, приміщення дитячої оздоровниці. Весь персонал має стабільну «білу» зарплату, здійснюються необхідні відрахування на гарантовану у майбутньому пенсію. Майже всі працівники — члени Атомпрофспілки, регулярно сплачують внески.

Переконаний на всі сто, що навіть окремі санаторії не мають такий медичний персонал, хоча й на сезон, як у нас, — три лікарі і шість чергових медсестер, усі із СМСЧ-8, що у м. Дніпродзержинськ і яку, до речі, обслуговує Атомпрофспілка. Наш окремий медичний корпус забезпечений повністю потрібними препаратами і медикаментами, працює цілодобово, за нагальної потреби возимо дітей власним транспортом на консультацію у поліклініку Євпаторії. Медпрацівники постійно здійснюють профілактичні заходи, спрямовані на зниження загальної захворюваності. Безпосередньо на пляжі є стаціонарний медичний пост, де щодня чергують лікар і медсестра. Крім допомоги дітям (хтось зажене скалку, подряпається, когось укусить оса тощо), вони міряють температуру води, повітря, офіційно дозволяють або забороняють купатися. На здоров’ї, особливо дітей, не економлять — така спільна позиція наша і підприємства, що йде на ці витрати.

На літні канікули ми залучаємо у табір за договором студентів із Кіровоградського педуніверситету як вожатих та досвідчених педагогів — вихователів із шкіл м. Дніпродзержинськ. Усі вони також цілодобово перебувають поруч із дітлахами.

— 2013 рік — у вас 40-й заїзд (сезон) дітей у табір — дата урочиста?

— Так, асоціації святкові. Хоча це не ювілей, але ми відзначимо цю дату, без помпезностей. Буде урочиста лінійка з підняттям прапора «Червоних вітрил», силами дітей влаштуємо концерт, організуємо дискотеку, запалимо «піонерське» вогнище і завершимо захід феєрверком.

Знаєте, напередодні цієї гарної, радісної й емоційної події, знову хочу повернутися до розмови про майбутнє «Червоних вітрил». На мій погляд, на базі табору можна створити, скажімо, закрите акціонерне товариство, акціонерами якого, насамперед, мають бути підприємства ядерно-промислового енергокомплексу держави. Сьогодні — на часі зберегти цей надзвичайно важливий для дітей працівників об’єкт оздоровчого призначення, бо для підприємства «Смоли» — це наразі не під силу. Щиро закликаю атомпрофспілкову спільноту, соціальних партнерів створити на перспективу у «Червоних вітрилах» якнайкращі умови на благо дітей, на радість і задоволення їм і їхнім батькам.

Що не день, то диво, хоч і маленьке

Роман Вікторович Масленніков у 2010 році був у цьому таборі сезонним культорганізатором. Він закінчив Кіровоградський педагогічний університет, педстажу має 10 років, працює заступником директора школи у м. Дніпродзержинськ. Петро Григорович Гороход цього року запросив його на посаду заступника директора з виховної роботи у «Червоні вітрила» під час літніх канікул.

— Сама специфіка морських дитячих таборів дещо інша від «річкових», «місцевих», де я неодноразово був вожатим, — розповідає Роман. — Тут постійне тяжіння моря, однак поруч з ним можна організовувати і змістовне дозвілля дітей, вечірні заходи. Що цікаво, у мене два роки тому була спланована у «Червоних вітрилах» і запроваджена тематична зміна з танцювальним ухилом, де впродовж 21 дня діти готували різноманітні танці, влаштовували карнавали, «нон-стопи».

Цього року ми заїхали на весь оздоровчий сезон і розпланували чотири літні зміни за профільними темами: перша зміна, з 1 червня по 25-те, була під назвою «Повертайся у казку стежинкою дитинства». Взагалі, девіз нашого табірного літа такий: «Усі ми різні, всі ми рівні, всі ми разом», бо тут відпочивають діти з України, Росії та Казахстану. Що важливо, ми дещо зберегли ті традиції, якими досі живе табір — офіційне відкриття лінійки, наприклад, і трохи розбавили тепер колоритом західних країн. Зокрема, завдяки аніматорам проводяться шоу у першій половині дня на пляжі: конкурси, різні танці, рухливі ігри, цікаві масовки. У перервах між купаннями дітлахам такі заходи напрочуд подобаються.

— А є, так би мовити, елементи трудового виховання дітей у таборі?

— Звичайно, ми проводимо регулярні бесіди з дітьми про додержання особистої гігієни, чистоти у палатах, у таборі, на пляжі. Ці настанови «працюють», і, як бачите, справді у нас тут довкола порядок. Хоча, звичайно, територію площею 4,5 га прибирають, упорядковують працівники табору.

— Стосовно організації режиму відпочинку у таборі, який він, на ваш погляд?

— У багатьох, здебільшого приватних, дитячих оздоровчих закладах тепер практикують західноєвропейські стандарти: «вільне» — пробудження, харчування і пересування по території. «Червоні вітрила» живуть

за сталим, образно кажучи, «піонерським» розпорядком. Для здоров’я дитини режим — це найперше: у нас організований підйом і відбій, час прийому їжі, перебування на пляжі, «тиха» санітарна година…

— Зараз ми з Романом Вікторовичем стараємося розподілити заходи так, щоб зранку переважали якісь інтелектуальні ігри у загонах, купання, а під вечір — більш розважальні, включаючи дискотеки, — приєднується до розмови педагог-організатор табору Наталія Валеріївна Алексєєнко. — До речі, у нас уже традиційно дискотеки розпочинаються і завершуються одним і тим же запальним масовим танцем під мелодію пісні «Бомба». І, так би мовити, уже під занавіс — виконується повільний «білий танець». Якісне і здорове дозвілля має бути організовано не тільки на рівні побуту, розважальних програм, а й мати рівновагу, розумову, емоційну, впродовж дня. У цілому ми проводимо багато заходів, з посиленням виховної і пізнавальної складової, щоб діти щодня очікували на диво, хай і невелике. Уже говорилося про тематичні зміни. Перша зміна була пов’язана з казками, конкурсами і танцями та піснями на феєричні сюжети. Друга зміна,

скажімо, «подорожувала» щодня по різних країнах і континентах, учора, наприклад, ми «побували» у Єгипті і провели на цю тему конкурс витворів дітей із піску на пляжі. Будували діти талановито, з фантазією піраміди, сфінксів, інші скульптури, кожен загін розповів про їх історію, так би мовити, різнобічно публічно «захистив» свої творіння. Відповідно були визначені переможці у цих змаганнях, вручені грамоти. Наступна зміна у нас буде називатися «Що не день, то свято» на тему календарних дат, таких, як 8 Березня (для дівчаток), Новий рік, який зустрічатимемо влітку, 23 лютого (для хлопчиків), 1 червня — День захисту дітей…

— У таборі дозволяється дітям користуватися мобільними телефонами?

— Так, обов’язково. Проте застерігаємо дітей молодшого віку, щоб вони не брали мобільники на пляж, аби не загубити їх чи просто забути.

— Безпека дітей, охорона їхнього здоров’я також входить у ваші обов’язки?

— Про це — найголовніша турбота всього трудового колективу табору, — наголошує Роман Масленніков. — З малечею ми в ігровій формі вивчаємо відповідні інструкції, для старших дітей — у формі самоуправління, і вони з перших днів уже самі розповідають у своїх загонах про правила поведінки у таборі: що можна, що забороняється робити… Звісно, для нас, працівників табору, є книга інструктажів з безпеки, поведінки і життєдіяльності юних відпочивальників у середовищі оздоровниці, включаючи море. Діти, зауважу, завжди купаються під наглядом вихователя, який також перебуває з ними у воді. Для кожного із 10 загонів є своя, так би мовити, позначена доріжка (місце для купання), як у басейні. Табірні загони у нас скомплектовані за віком дітей, 1—2 роки різниця, найменші — 7 років і підлітки — 14—15. Для хлопчиків і дівчаток діють гуртки: з хореографії, вокальний, танцювальний, «умілі ручки» — улюблене заняття. Чотири досвідчені інструктори з фізичної культури щодня проводять ранкову гімнастику на березі моря, спортивні ігри: настільний теніс, волейбол, піонербол, «снайпер», футбол, шашки… Мабуть, тільки «Червоні вітрила» можуть похвалитися тим, що у нас, у загонах, обов’язково, підкреслю, працює педагог зі шкільним стажем і також студент-практикант Кіровоградського педуніверситету як вожатий. У багатьох морських дитячих таборах зазвичай тільки на студентів покладають виховну роботу.

Усі ми, вожаті, педагоги, представники інших служб табору, прагнемо, щоб кожен день відпочинку для дітей був корисним, красивим і веселим.

Спілкувався і фотографував Микола Варчин

На знімку: директор оздоровниці Петро Григорович Гороход зі своїми юними вихованцями