Головний напрям діяльності вашої профорганізації?

2024, 8
   

Проблем у профкому ЧАЕС багато

05.05.2022

Богдан Сердюк: «Проблем у профкому ЧАЕС багато. Спірних та непростих»

Чорнобильська АЕС після звільнення від окупантів налагоджує свою роботу в нових умовах. Атомна електростанція через руйнування двох мостів відрізана від міста-супутника, де проживає основний персонал. Якщо міряти напряму, Славутич розташований за 50 км від АЕС. Наразі цей шлях становить понад 300 км та займає щонайменше 8 годин. Через ці труднощі з доставкою персоналу на станцію розглядається запровадження вахтового методу роботи. Вивчаються варіанти маршруту, графіки, режими роботи та можливість розміщення персоналу на ночівлю.

З першого дня російського вторгнення, з 24 лютого, голова профкому ППО ЧАЕС Богдан Сердюк працює у режимі нон-стоп, брав участь у кожній нараді адміністрації Чорнобильської атомної електростанції, включно з вихідними. Перший вільний «видих» (взяв вихідний) зробив на Великдень. І хоча офіційно в цілому підприємство було у простої (з лютого — через ковід, а пізніше — у зв’язку з російською агресією), практично усі члени профкому були на постійному зв’язку, вирішували проблеми, яких було надзвичайно багато. І сьогодні їх вдосталь. Розповідає голова ППО ЧАЕС Богдан Сердюк:

Перший місяць, коли в нашому регіоні точилися бойові дії, Славутич жив у напруженому режимі, всі мешканці займалися виживанням: вистоювали у чергах за продовольством, а коли 5 днів не було світла — шукали дрова, готували їжу на багаттях. Я не збирав профком «вживу» з огляду й на те, що за воєнного стану заборонені мирні збори. Спілкувалися члени нашого профкому в основному через вайбер, ухвалювали термінові рішення шляхом опитування. А вже за місяць, коли ворог пішов з окупованої ним території, 2 квітня було урочисто піднято наш прапор на ЧАЕС, а 4 квітня відбулося вже «не віртуальне» засідання профкому.

Проблем у профспілкового комітету ЧАЕС багато. Спірних та непростих. З початку окупації найболючішою була зміна персоналу, який опинився в заручниках на станції (під час захоплення ЧАЕС її працівники провели 600 годин на робочому місці, перш ніж вдалося організувати ротацію). Одразу було прийнято рішення підтримувати всіма засобами близьких цих працівників — інформаційно та гуманітарною допомогою.

Штатна чисельність ДСП ЧАЕС — до 2700 працівників, майже 500 з них постійно працюють у Славутичі. Під час окупації більшість було задіяно у вирішенні комунальних проблем міста, яких накопичилося надзвичайно багато. Річ у тім, що частина комунальників виїхала, частина була призвана до лав ЗСУ, а треба було підтримувати нормальне життя у місті. Працівників станції було залучено до аварійних робіт, розподілено на «тематичні» бригади: електрики, водопровідники, різноробочі. Вони лагодили мережі, вивозили сміття, зводили блокпости та укріплення, навіть копали могили на цвинтарі, допомагали у місті триматися його жителям.

Також активно працювали економічні, бухгалтерські та кадрові служби ЧАЕС. За новим Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» нашим кадровикам додалося дуже багато роботи: готували нові накази, нормативно організовували роботу персоналу в нових умовах.

Після ухвалення закону адміністрація на його підставі вирішила припинити трудові договори з тими працівниками, які не могли бути залучені до робіт: або виїхали далеко в Україні, або за кордон, або просто не виходили на зв’язок. Спочатку трудові договори були призупинені з 314 працівниками станції. Поступово ця кількість зменшилася. Сьогодні таких працівників десь 200 осіб.

Профком активно працював з усіх спірних питань з адміністрацією, юрист Атомпрофспілки Віктор Шаповалов проводив консультації. Нам вдалося переконати адміністрацію не застосовувати норми нового закону у сфері трудових відносин під час воєнного стану до того персоналу, який проживав у Чернігові. Адже ці наші працівники залишилися там, де мешкають, але через бойові дії вони не могли дістатися на роботу. Ми домовилися з керівництвом станції і, практично, усім їм було оформлено відпустки.

А коли окупантів виперли з Чернігівської та Київської областей, наші активісти виступили з новою ініціативою. На початку квітня почали допомагати відновлювати зруйнований Чернігів, оскільки в цьому героїчному місті у нас з персоналу мешкає майже 160 працівників. Активно організував цю роботу майстер цеху теплової автоматики та вимірювань ЧАЕС Олександр Боярченко. Він один із випускників Національного університету «Чернігівська політехніка», до речі, як і я. Олександр одразу зазначив: «У нас багато випускників саме цього вишу, в усіх є палке бажання йому допомогти».

Разом з проректором з господарської частини Чернігівської політехніки працівникам ЧАЕС було окреслено коло робіт. У цій споруді вибуховою хвилею було вибито понад тисячу двісті вікон. І першим завданням стало — прибирати скло.

Зібралася команда з майже 40 осіб. Роботи непочатий край, наші працівники і зараз практично щодня, вже третій тиждень поспіль, прибирають наслідки бомбардувань. Десь спилюють понівечені вибухами дерева, знімають вибиті вікна, двері тощо. Ми домовилися з адміністрацією табелювати роботу цих наших працівників, як роботу в місті Славутичі, і добровольцям-чернігівцям проставляється кожного робочого дня «вісімка».

Крім проблем, пов’язаних з поновленням роботи АЕС (після «хазяйнування» там загарбників) та пристосовування персоналу до нових умов роботи, Богдан Сердюк назвав ще й таку: 26 квітня 2022 року ДІЯРУ (Державна інспекція ядерного регулювання України) несподівано додала невизначеності в майбутньому для колективу ЧАЕС, зупинивши дію п’яти ліцензій на право провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії.

Голова ППО ЧАЕС також зазначив, що у дні ізоляції Славутича з’явився новий сегмент роботи для профкому — гуманітарний. Члени профкому вже організовували таку допомогу місту Славутичу, а тепер надають її безпосередньо працівникам Чорнобильської атомної електростанції. Адже персоналу для роботи в умовах, фактично, вахтового методу потрібні подушки, пледи, каремати. Богдан Сердюк із вдячністю відмічає оперативність Київського штабу гуманітарної допомоги, який буквально за лічені дні надіслав необхідне. «І колектив дякує», — каже профспілковий лідер.

Лілія СОКОЛОВА

Читайте також:

11.04.2024
Хто допомагає Україні відновлювати енергетику?
Хто допомагає Україні відновлювати енергетику?
13 країн, понад 20 установ та приватні інвестори. Хто допомагає Україні відновлювати енергетику?...
08.04.2024
Щоб українці щасливо жили під мирним небом
Щоб українці щасливо жили під мирним небом
Продовжуємо знайомити читачів з історіями мужніх захисників. Герой нашої сьогоднішньої публікації – жовтоводець Артем Пікущенко, який з перших днів...
04.04.2024
 Тільки разом ми здолаємо ворога!
Тільки разом ми здолаємо ворога!
27 квітня Галина Козакова відзначатиме 40 років своєї праці на Інгульській шахті, структурному підрозділі Східного ГЗК, найбільшої з уранових...
04.04.2024
Майже тридцять років в професії
Майже тридцять років в професії
Сергій Помпенко, апаратник виробництва сірчаної контактної кислоти, – старожил СКЦ. У цеху працює з 1995 року. Прийшов учнем, а...
останні публікації
20.04.2024
Допомога для колег в ЗСУ
Колектив Південноукраїнської АЕС передав велику партію допомоги одному з військових підрозділів, де служить южноукраїнець. Бійця, командира та медикинь забезпечили...
20.04.2024
Для зміцнення українського енергетичного сектору
Постійний представник Великої Британії при ОБСЄ Нілл Голланд під час засідання Постійної ради організації у Відні заявив, що Велика...
19.04.2024
Підтримка військових — наш святий обов’язок!
Колектив Рівненської АЕС продовжує допомагати українському війську. 12 квітня воїнам передали вісім квадрокоптерів (моделі Mavic 3T, Mavic 3 та...
18.04.2024
Випускники 2024 для майбутніх поколінь
Працівники Національного природного парку Північне Поділля разом з випускниками Плугівського ЗЗСО І-ІІІст. висадили саджанці Picea pungens та Picea abies...
17.04.2024
За чистоту!
Ми усі прагнемо перемоги та попри війну маємо дотримуватись доброї української традиції — великої спільної толоки....