Питання-Відповідь
Поставити питання
Щорічна основна відпустка за минулі роки: які обмеження під час воєнного стану
Закон № 2136 обмежив кількість днів щорічної основної відпустки, яку роботодавець може надати працівнику протягом воєнного стану. Чи стосуються законодавчі оновлення відпусток за минулі періоди?
Починаючи з 24.03.2022 слід керуватися нормами Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136). Частини друга і третя статті 1 Закону № 2136 на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих Законом № 2136.
Зокрема, відповідно до статті 11 Закону № 2136, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Стаття 12 Закону № 2136 скеровує: Протягом дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». Таким чином 24 календарних дні щорічної основної відпустки під час дії Закону № 2136 надається всього за будь-який період, а не за кожен відпрацьований рік.