Пекінська декларація у Національному звіті
20 серпня 2019 року в офісі Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини відбулось обговорення рекомендацій українських жіночих та феміністичних громадських організацій, викладених у проекті Національного паралельного звіту з виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій (1995).
Захід організовано за підтримки Національної ради жінок України, Інформаційно-консультативного жіночого центру, Київського інституту гендерних досліджень, Світової федерації українських жіночих організацій, Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні.
До представленого на заході проекту Звіту було включено інформацію, подану численними українськими громадськими організаціями. Структуру Звіту сформовано за міжнародними вимогами відповідно до посібника для громадських організацій за 12 сферами Пекінської платформи дій. (У вересні 1995 року в Пекіні на 4-й Всесвітній конференції зі становища жінок була прийнята так звана «Пекінська платформа дій щодо поліпшення становища жінок». У ній визначено 12 найважливіших напрямів діяльності, серед яких боротьба з бідністю і злиднями серед жінок, з дискримінацією у галузі освіти та охорони здоров'я нерівного представництва жінок у структурах влади тощо. У цьому історичному міжнародному форумі взяла участь делегація Федерації профспілок України у складі представників її членських організацій).
На заході відомими експертами з гендерних питань було проаналізовано інформацію, вже надану відповідними організаціями для Звіту, та поінформовано про можливість взяти участь у консультаціях з приводу обговорення рекомендацій Звіту та подальшої їх адвокації на регіональному та глобальному рівнях. Відповідні коментарі приймаються до 28 серпня.
Директорка БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень» Марфа Скорик назвала Національний звіт «живим документом», який ще потребує доповнень і уточнень, зазначила важливість коаліційної адвокаційної діяльності (представництва та захисту інтересів), що Звіт має бути «інструментом адвокації у першу чергу усередині країни», наголосила на професійному рівні подачі різноманітних проблем та актуальності поданої інформації. Усі рекомендації, пропозиції, коментарі прийматимууться від громадських організацій до 28 серпня.
Голова Національної ради жінок України Людмила Порохняк, чия організація, за її словами, взяла на себе «відповідальність за чернетку Національного Звіту», запропонувала показувати більше прикладів позитиву, не лише проблеми.
Голова Наглядової ради БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень», почесна членкиня Національної ради жінок України Тамара Мельник підкреслила, що «паралельний Національний звіт має бути громадським, а не державним», говорила про необхідність «вивчати теорію громадських організацій» і розповіла про історичну конференцію у Пекіні у 1995 році, делегаткою якої була сама. На її думку, саме у 1995-му році жіночий рух об’єднався і став частиною глобального процесу. «І ми у Національному звіті маємо показувати історичну роль перетворень в Україні, в яких жінки мають розглядатися як суб’єкт світового розвитку паралельно з іншими суб’єктами, що і жіночий рух впливає на вирішення глобальних проблем».
Щодо України, поняття гендерна політика почала формуватися у 1990-х роках (у 1997 році в представництві ООН в Україні було створено гендерне бюро й ухвалено програму гендерного розвитку). В Україні є національний план у сфері ґендерної рівності, діє базовий Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», низка інших законів, наповнених гендерним змістом.
Довідково. У 2020 році ООН відзначить 25 річницю Четвертої світової конференції з питань жінок, на якій було прийнято Пекінську Декларацію та Пекінську платформу дій. Глобальний звіт буде розглянуто на 64-й сесії Комісії ООН з питань становища жінок в Нью-Йорку у березні 2020 року.
Лілія Соколова