Глобальний індекс прав МКП за 2023 рік

Глобальний індекс прав МКП за 2023 рік

10-те видання авторитетного Глобального індексу прав людини доводить, що глобальна криза вартості життя супроводжується утисками прав трудящих у кожному регіоні світу. Від Есватіні до М'янми, від Перу до Франції, від Ірану до Кореї — вимоги трудящих щодо дотримання їхніх трудових прав ігноруються, а їхня незгода зустрічає все більш жорстоку реакцію з боку державних сил. 10 найгірших країн для трудящих у 2023 році — це Бангладеш, Білорусь, Еквадор, Єгипет, Есватіні, Гватемала, М'янма, Туніс, Філіппіни та Туреччина.

 Індекс 2023 року доводить, що ключові показники порушень прав трудящих досягли рекордного рівня. Глобальний індекс прав людини Міжнародної конфедерації профспілок (МКП) доступний і включає в себе порушення прав і національні рейтинги, які можна переглянути за країнами та регіонами. Це єдиний у своєму роді комплексний огляд законодавчого забезпечення прав працівників, який охоплює 149 країн світу.

 9 з 10 країн порушують право на страйк. Робітники в Канаді, Того, Ірані, Камбоджі та Іспанії зіткнулися з кримінальним переслідуванням або звільненням після прийняття рішення про страйк.

 77% країн позбавили трудящих права створювати профспілки або вступати до них. Мігрантам, домашнім працівникам, тимчасовим працівникам, працівникам неформального сектору економіки, працівникам платформ та працівникам спеціальних економічних зон було відмовлено у праві на свободу об'єднання. Бурунді, Гаїті, Індія, Туреччина та Об'єднані Арабські Емірати були серед країн, які виключили трудящих з профспілкового представництва.

  Право на свободу слова і зібрань було обмежене в 42% країн. У Франції законні протести супроводжувалися жорстоким побиттям поліцією, невибірковими арештами і сльозогінним газом. В Ірані за участь у першотравневих демонстраціях поліція заарештувала і побила вчителів.

 8 з 10 країн порушили право на колективні переговори. Працівники Нідерландів, Північної Македонії, Зімбабве, Гондурасу, Індонезії, Чорногорії та Сербії зазнали суттєвого обмеження своїх прав на колективні переговори.

 73% країн перешкоджали реєстрації профспілок або заборонили їх, в тому числі в Білорусі, М'янмі, Гонконгу, Центральноафриканській Республіці та Гватемалі.

 У 69 країнах робітників заарештовували і затримували, а видатних профспілкових лідерів переслідували в М'янмі, Гонконгу, Домініканській Республіці, Індії та Туреччині.

 У 65% країн трудящі не мали доступу до правосуддя або мали обмежений доступ до нього. Профспілкових лідерів і захисників прав трудящих у Зімбабве, Китаї та Казахстані переслідували за сфабрикованими звинуваченнями, а судові процеси над ними часто супроводжувалися нехтуванням належної правової процедури.

 Рейтинги країн покращилися в Австралії, Чилі та Кот-д'Івуарі, але погіршилися в Республіці Конго, Сальвадорі, Гаїті, Ліберії, Чорногорії, Намібії, Північній Македонії, Того і Великій Британії.

 Профспілкові активісти були вбиті у восьми країнах, 42% країн заборонили або обмежили свободу слова і зібрань, працівники зазнали свавільних арештів і затримань у 46% країн, а 65% країн заборонили або обмежили доступ трудящих до правосуддя.