Южноукраїнські атомники прийняли біженців з Криму
Южноукраїнські атомники прийняли біженців з Криму
Перша промислова вітрова електростанція в Україні, як, власне, і на теренах СНД, Донузлавська, розташована в північно-західній частині Криму. Яке майбутнє чекає на це підприємство у зв’язку з недавньою незаконною анексією півострова Російською Федерацією, поки що прогнозувати важко, але деякі працівники цієї електростанції із своїм особистим майбутнім вже визначилися. Ті, що не захотіли змінювати громадянство і країну проживання, звернулися до президента ДП НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашковського з проханням розглянути питання щодо їх працевлаштування на інших підприємствах, що входять до складу НАЕК, і отримали схвальну відповідь.
Южно-Українська АЕС сьогодні вже прийняла 5 спеціалістів з Донузлавської ВЕС. Наразі вони проходятьф процедуру влаштування на роботу. За інформацією начальника відділу соціального розвитку ЮУАЕС Валерія Кичака, питання з помешканнями, де могли б тимчасово розміститися ці люди, вже вирішено — дві сім’ї поселено у службові квартири готельного типу, одному спеціалісту надано кімнату в гуртожитку №4.
Гадаю, цих людей цілком виправдано можна називати біженцями, адже зміна місця роботи і проживання для них стала вимушеною.
Інженер-електрик Петро Хімченко і бухгалтер Олена Соколова, з якими нам пощастило поспілкуватися, уродженці Криму, де залишилися їхні родичі, друзі і, звісно, частина душі.
— Мені це рішення далося нелегко, — каже Петро Хімченко. — Мої прародичі, батьки і я жили завжди в Криму. Мені й квартира дісталася від моїх батьків, а їм — будинок від їхніх батьків. Незважаючи на все це, я ріс і формувався в Україні, закінчив Київський політехнічний інститут вже у роки незалежності, одне слово, у свої 30 років я не знаю іншої країни, ніж Україна, тому Росія для мене — незнайома країна. Я дуже вдячний Южноукраїнську і атомній станції, що так гостинно прийняли нас і наші сім’ї.
Петро Євгенійович каже, що і в міському управлінні освіти також пішли назустріч — пообіцяли владнати питання із дитсадком для двох його малюків.
Олена Соколова, яка на Донузлавській ВЕС обіймала посаду головного бухгалтера, теж залишила майно та рідню в Криму, щоправда, з нею переїхала на материкову Україну племінниця. Свою позицію пояснила коротко: «Я — патріотка своєї країни, і хочу бути громадянкою України». Становище Олени Валентинівни трохи ускладнилося ще й тим, що жінка ось-ось має народити дитину, отже, те її майно, яке помістилось у декілька валіз, не перекриє потреб сім’ї з немовлям. Першим відгукнувся начальник управління капітального будівництва ЮУАЕС Павло Вірич — не довго думаючи, віддав свою автоматичну пральну машину, бо розуміє, що у такій ситуації ця техніка є незамінним помічником для молодої мами.
Як і завжди, южноукраїнські атомники поспішають на допомогу тим, хто її потребує. Так було і з допомогою ветеранам міста, і дітям, позбавленим батьківського піклування, і українському війську, тепер — допомагаємо біженцям з Криму. Южноукраїнці — прекрасні люди, і про це вони повинні частіше говорити самим собі, аби у цей складний час не втратити внутрішньої доброти і щедрості, на які так багата південна українська душа.
Оксана Місюкевич