Тарифна загроза ядерній безпеці

Тарифна загроза ядерній безпеці

і подальшому розвитку атомно-енергетичного комплексу України

Стабільна робота ядерної енергетики, що забезпечує сьогодні половину виробництва в Україні електроенергії, є однією з найважливіших складових життєдіяльності людей, економіки та показником розвитку держави, у недалекому майбутньому може постати перед питанням свого існування взагалі.

Важко змиритися з тим, що високотехнологічна, затребувана суспільством галузь фактично стала заручником парадоксального явища, коли у структурі відпуску електроенергії присутній, і давно, «перекіс» атомної складової у вітчизняній енергогенерації. Державна структура — атомна галузь дотувала ще з пріснопам’ятних 90-х років і кредитує донині інші види української енергетики, насамперед, теплову, «вугільну», що тепер утричі дорожча за АЕС-кіловат. Ядерна генерація «сплачує» по рахунках приватних власників, «зеленого» енергобізнесу, розплачується за передвиборний популізм політиків. А ціна такого «донорства» може дуже дорого коштувати державі, яка в особі урядових високопо-садовців повернулася до атомних енергетиків спиною, а обличчям — до комерційних структур.

Атомний тариф торік двічі піддавався секвестру, внаслідок чого зі структури тарифу ДП НАЕК «Енергоатом» вилучено мільярди коштів у річному вираженні. Практично Компанію нині свідомо заганяють у борги, яких уже близько 6 млрд. грн., і за великим рахунком штовхають до банкрутства та досить серйозних наслідків у роботі ядерної енергетики. «Енергоатом» змушений щороку залучати кредити, тому що сьогодні коштів, закладених НКРЕ у тарифі, наприклад, вистачає повністю тільки на поточну експлуатацію і ремонти енергоблоків. Реконструкція, модернізація, підвищення ядерної безпеки, капітальне будівництво — на нулі. Витрати на соціальний розвиток, точніше, для виконання умов і норм Колективного договору НАЕК, що має силу закону на підприємстві, урізані вчетверо. Така «методика» атомного тарифоутворення загрожує безпековій та ефективній роботі АЕС. А це є абсолютний пріоритет державного рівня — забезпечити на такі цілі достатнє бюджетне фінансування.

Сьогодні державної грошової підтримки конче потребує національний виробник урану — Східний гірничо-збагачувальний комбінат, розвиток якого пущено на самоплив, як і дніпродзержинські атомно-промислові державні підприємства «Цирконій», «Смоли».

Ось ці проблеми, що дедалі актуалізуються, і були обговорені 16 січня на першому в 2013 році засіданні Президії ЦК Атомпрофспілки. Це питання, із десяти пунктів порядку денного засідання, було головним і трактувалося так — «Про ситуацію, яка склалася на підприємствах атомної енергетики та промисловості України та подальші дії Атомпрофспілки».

Учасники Президії ухвалили рішення звернутися з клопотанням до Президента України і Міністра енергетики та вугільної промисловості про особисту зустріч з ними, а також направити відповідний лист до в. о. президента ДП НАЕК «Енергоатом» з вимогою про припинення будь-яких дій з оптимізації чисельності і штатного розпису Компанії.

Також на засіданні вирішено обговорити як головне питання на аналогічну тему на Пленумі ЦК Атомпрофспілки, який буде скликано у першій половині лютого цього року.