Профспілковці-атомники світу зустрілися у Києві
Відбулась конференція міжнародної мережі профспілок працівників атомної енергетики (INWUN), присвячена чорнобильським роковинам
19 квітня у Києві Атомпрофспілка за підтримки Глобального Союзу IndustriALL провела конференцію міжнародної мережі профспілок працівників атомної енергетики (INWUN), присвячену 30-м роковинам на Чорнобильській атомній електростанції. Участь у заході взяли представники профспілок працівників атомної енергетики Швейцарії, Англії, Франції, Японії, Канади, Південної Африки, Іспанії, Атомпрофспілки України.
Зустріч була надзвичайно цікавою з огляду на широке представництво держав, що розвивають ядерну енергетику та промисловість, обмін думками щодо світових ядерно-енергетичних тенденцій.
Девід Ш’єр, голова мережі профспілок працівників атомної енергетики (INWUN), який має функцію представництва у різноманітних атомних агентствах, розповів на конференції про досягнення та дії Глобального Союзу IndustriALL в енергетичних галузях. Директор енергетичного відділу Глобального Союзу IndustriALL Діана Хункера К’юріел зробила огляд глобального розвитку атомної енергетики та урановидобувної промисловості.
Однак, головною темою обговорення на конференції стали події на ЧАЕС 30-річної давнини, не випадково місцем проведення міжнародного профспілкового заходу став саме Київ (наступного дня, 20 квітня відбулася поїздка делегатів конференції на ДСП ЧАЕС).
Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Віталій Петрук у своїй доповіді «З0-та річниця Чорнобильської катастрофи – урядова точка зору» повідомив, що Державне агентство розробило нову концепцію щодо реформування зони відчуження, спрямовану у першу чергу на зміни у суспільній свідомості й у державній політиці. Серед основних положень Концепція він виділив розвиток науково-технічного й інвестиційного потенціалу, розвиток джерел альтернативної енергетики, а також формування інфраструктури щодо поводження із радіоактивними відходами.
«Ми визначили наступну стратегію. На цій території знаходиться Чорнобильська станція. Усі інфраструктурні об’єкти поводження з радіоактивними відходами – ті, що побудовані, ті, що будуються, і ті, що планується побудувати. Саме в межах цієї території НАЕК Енергоатом планує побудувати централізоване сховище відпрацьованого палива для атомних електростанцій України. Тому немає сенсу шукати іншу якусь територію для розміщення цих об’єктів на території України ніж тут. Україна займає четверте місце за кількістю радіоактивних відходів. Якщо три перші лідери – Росія, Сполучені штати і Франція, радіоактивні відходи утворили унаслідок ядерних випробовувань і досліджень певної зброї, Україна посіла четверте місце унаслідок однієї Чорнобильської аварії. 90 відсотків усіх радіоактивних відходів знаходяться вже в межах, обведених «червоною лінією». Що стосується решти території, зараз урядом розробляється концепція створення на цій території біосферного заповідника. Але незалежно, який вона матиме статус, чи заповідник чи інший, це буде «буфер» перед територією промислового використання». Для реалізації Концепції «наразі потрібні зміни до законодавства, які дозволять більш ефективно використовувати територію чорнобильської зони відчуження і державні кошти».
Щодо відкритості та доступності інформації про роботу у чорнобильській зоні відчуження, а, як відомо, саме відсутність інформації у момент аварії на ЧАЕС спричинилася до того, що люди не були сповіщені про небезпеку, й отримали високі дози опромінення, Віталій Петрук відзначив: «Сьогодні ми керуємось принципами прозорості та доступності інформації і неодноразово наголошували на тому, що зона відчуження має стати більш відкритою для суспільства. Важливо щоб громадяни України та світ знали і бачили все. Будь-яка закритість породжує нестабільність, сумніви і недовіру. Щодня ми приймаємо у зоні відчуження велику кількість журналістів, чітко та своєчасно надаємо відповіді на запити про доступ до публічної інформації та формуємо громадську раду при Агентстві, аби максимально залучити громадськість до процесів прийняття рішень».
З профспілковою точкою зору на те, що відбувалося на ЧАЕС 30 років тому й що відбувається нині, виступив голова первинної профспілкової організації ЧАЕС Максим Орлов. Він розповів про історію аварії на ЧАЕС, про промислові і соціальні аспекти зняття з експлуатації Чорнобильської станції. Максим Орлов зокрема зазначив, що «Україна прийняла безпрецедентне, і вочевидь, помилкове рішення про зняття станції з експлуатації за рахунок бюджетних коштів. В умовах стагнації економіки, тотального дефіциту ресурсів. Як наслідок, колектив Чорнобильської АЕС змушений був працювати у умовах недофінансування робіт на рівні 45 відсотків. А саме фінансування було – від 50 до 65 відсотків у найкращі роки».
Голова Чорнобильської об’єднаної організації профспілки Микола Тетерін поділився інформацією про роботи, що проводяться у чорнобильській зоні відчуження, стан захоронення радіоактивних відходів, експлуатацію водних об’єктів, контроль за станом лісу та діяльність інших служб у зоні. Соціальні проблеми працівників зони відчуження, на думку Миколи Тетеріна, пов’язані також з недофінансуванням з державного бюджету.
«Реальне фінансування робіт у зоні відчуження знижується з року на рік. Як наслідок, державі не вдалося вирішити у повному обсязі чорнобильські проблеми. Замість створення на території зони відчуження відповідної інфраструктури, а для цього залучення інвестицій, були установлені пільги для тих, хто проживав на цій території. Самі пільги невеликі, але у цілому ці виплати становлять декілька мільярдів гривень. Таким чином, на мій погляд, виховали споживацькі настрої, і не вирішили проблеми. Сьогодні держава ці пільги відміняє, а люди залишаються і надалі зі своїми проблемами наодинці».
Щодо нинішнього стану у зоні відчуження, Микола Тетерін зазначив: «Є дві протилежні точки зору на ситуацію. Одні вважають, що наслідки Чорнобильської аварії вже подолані і немає приводу для занепокоєння, що можна передати частину чорнобильської території під народне господарство. Інші, натомість, кажуть про катастрофічну ситуацію щодо здоров’я населення, особливо дітей. На прилеглих до зони відчуження, за даними досліджень, до 80 відсотків дітей 12-17 років мають перед онкологічні стани. Дослідники вважають, що третього покоління на цих територіях може не бути. Істина, каже Микола Тетерін, десь посередині».
Що стосується стану підприємств зони відчуження, він зазначив: «Ми виявилися заручниками загальної ситуації в країні. З початку року фінансування підприємств скоротилося на 30 відсотків. Погіршуються умови роботи і проживання працівників у зоні відчуження, як наслідок і психологічний клімат у колективі. До того ж, Уряд підготував проект постанови, за якою працівники позбавляються права й на пільгову пенсію». Микола Тетерін висловив надію, що новий склад Уряду змінить ставлення до проблем працівників зони відчуження, про які неодноразово заявляла профспілка.
Після аварії на Фукусімі результати чорнобильських досліджень, досвід, який отримано науковцями, спеціалістами, працівниками, знову став цікавий. На конференції було чимало запитань від учасників міжнародного заходу, зокрема японських експертів.
У ході спілкування та обміну інформацією, було висвітлено також і різноманітні підходи до діяльності профорганізацій. Виступили представник Федерації профспілок працівників електроенергетики та суміжних галузей Японії, представники профспілок Канади, Франції, ПАР, Великобританії, Іспанії.
Відповідні пропозиції, висловлені на конференції, згодом ляжуть в основу програмного документу Глобальної профспілки IndustriALL.
Прес-центр Атомпрофспілки