Чим живе студентська первинка
Чим живе студентська первинка
Ігор Степанюк, голова профкому студентів Київського політеху, приїхав навчатися до Києва з Житомирщини. Закінчив Видавничо-поліграфічний інститут Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Сікорського», за фахом «менеджмент видавничо-поліграфічної справи», працює в університеті у департаменті, який займається розвитком баз відпочинку. Понад рік очолює студентську первинку. До цього був чотири роки заступником голови. У листопаді 2019 року відбулося оновлення команди лідерів профспілки студентів. Але розпочався карантин, і студенти перейшли на дистанційне навчання. Як працюється в умовах карантину, який він, лідер-профспілковець студентського колективу, як студенти бачать розвиток профорганізації — про це в інтерв’ю Ігоря Степанюка газеті «Атомник України».
Усі профспілкові лідери були активістами шкільного самоврядування
— В умовах карантину студентському профкому працюється непросто. Не вистачає «живого» спілкування і «живих» заходів, і не лише профспілкових, а й наукових, культурних, спортивних, зборів, конференцій, зустрічей. Усе це повсюдно частково переходить в онлайн. Але для максимального успіху профспілкової роботи безпосередніх контактів зі студентами бракує. На жаль, є факультети, які апріорі заряджені проти профорганізацій, і їм необхідно безпосередньо розказувати, що ми робимо, для чого студенту потрібна профспілка, якими є переваги членам профспілки. Дехто стає у нас активістами. Цікаво, але всі вони були у шкільному самоврядуванні, і я теж. Їх визначна риса характеру: не сидіти, не чекати, доки хтось покличе їх до дій. У принципі шкільне самоврядування — це гарна ініціатива. Щоправда, важко впроваджувати інновації у консервативному середовищі. Це середовище треба кардинально змінювати. Щоб учні, майбутні студенти, своє лідерство розвивали. Тому шкільне самоврядування дуже програє порівняно з тим, які можливості є у вищому навчальному закладі.
Багато хороших речей, якими студенти зараз користуються, існують завдяки профспілкам
— Якщо говорити про головні функції профспілки — це захист інтересів прав студентів, у цілому працівників. По суті, профспілка — це одна з небагатьох організацій, яка намагається обстоювати ці права всіма можливими способами. Сьогодні на перший план профспілкової діяльності виходять законодавчі питання. Через те, що ми знаходимося у Києві, ми, київська ланка, завжди на передовій під час організованих протестів проти урядових рішень. Ми брали активну участь в усіх акціях Федерації профспілок України — і біля Верховної Ради, і Кабінету Міністрів, біля профільного міністерства. Увесь час тримаємо руку на пульсі. Адже сьогоднішні законодавчі ініціативи Уряду, як правило, не спрямовані на захист ні студентів, ні трударів. Скоріше, навпаки. Проте, якщо з’являються позитивні урядові ініціативи, стараємося долучатися до розробки таких документів. Наприклад, під час роботи над законопроєктом «Про вищу освіту» (закон прийнято у 2014 році) до робочої групи були включені члени профспілки, у тому числі наш тодішній голова профкому студентів. І багато хороших речей, якими студенти можуть зараз користуватися, профспілковці тоді туди внесли. Цим профспілка мене особливо приваблює.
На жаль, коли ми студентам розповідаємо про щось зроблене конкретно, наприклад про недопущення прийняття якогось законопроєкту, студент може не зрозуміти важливості цієї роботи. «Ну й що, а може, його і так не прийняли б». Коли у період 2014–2015 років Мінфін підготував пропозиції щодо змін до законодавчих актів у рамках підготовки проєкту держбюджету на 2015 рік, згідно з якими запропонував з 1 вересня 2015 року скасувати стипендії студентам-бюджетникам (а загалом Мінфін вніс ще низку змін, згідно з якими на галузі освіти планував зекономити близько 18 млрд грн), уже через кілька днів після оприлюднення урядової ініціативи зусиллями студентських профкомів було розгорнуто широку профспілкову кампанію, відбулася Всеукраїнська акція протесту профспілок. А пересічні студенти навіть не зрозуміли, що їхні стипендії були під загрозою. Нічого не помітили. Тому надзвичайно важливо для профспілок розвивати інформаційний напрям.
Інформувати і працювати на випередження
— Ми чудово розуміємо, що коли законопроєкт стає законом, тоді вже пізно з цим щось робити. Я наведу вам приклад. У нас в університеті був санаторій-профілакторій, де студенти могли за 120 гривень три тижні жити і харчуватися. У 2014-му припинили його фінансування. Сьогодні студенти приходять за путівками у профілакторій, але профілакторію вже немає. Люди не розуміють, що коли якийсь момент упустити, потім змінити ситуацію майже неможливо. Тому профспілка має діяти на випередження. Опоненти нас критикують: «Ви виходите на протести, а це поки що лише проєкт, не закон, його можуть і не прийняти». Але ми розуміємо: якщо його приймуть, назад дороги не буде.
Питання інформування, що і з якою метою профспілка робить, є надважливим для розвитку профспілкових організацій. Це стосується, можливо, всієї профспілкової діяльності: брак уваги до інформаційної роботи. До того ж з використанням, крім друкованих ЗМІ, новітніх засобів: інтернет-ресурсів, соціальних мереж. Мені дуже подобається у цьому плані Атомпрофспілка. Я за нею стежу у Фейсбуці. Багато моїх друзів енергетиків, які навчалися в університеті, нині працюють на атомних електростанціях. Я підписаний на фейсбучні сторінки атомників, особливо цікавою для мене є сторінка ППО РАЕС. Імпонує, що розповідається про проблеми, з якими стикається не лише профспілка, а й атомна галузь, висвітлюються законодавчі питання, розповідається про заходи, які проводяться, про соціальні проблеми. Люди читають і одразу розуміють, чим займається Атомпрофспілка. Вона є показовою у цьому плані, так потрібно робити й іншим профспілкам.
Ми теж стараємося підтримувати інформаційний напрям. Присутні у багатьох інтернет-ресурсах, особливо активно в Телеграм, але й в Інстаграм, Фейсбук, є і свій сайт (з 2000 року), на який щодня надходять якісь запитання, починаючи «коли буде стипендія?» і закінчуючи «мені викладач погрожував, що з цим робити?» Відповідно ми зв’язуємося, вирішуємо проблему, щоб студент залишився задоволений. Цей напрям намагаємося розвивати. Докладаємо зусиль, аби максимально донести інформацію про нашу роботу. І про права спілчан. Про переваги, які студенти можуть мати, вступаючи до профспілки. На наш сайт навіть з інших вишів надходять запитання, бо не в усіх є така комунікаційна платформа.
З негативного сальдо — на нейтральний, далі — позитив
— Якщо нині в КПІ навчається майже 19 тисяч студентів, то членів профспілки з них — тільки 4,5 тисячі. На жаль, у нашій профспілці не такий великий відсоток, як нам того хотілося б. Такі проблеми і перед іншими профспілками стоять, у нас вони більш виражені, на це є й свої причини. Зокрема, наявна велика антипрофспілкова пропаганда. Студентам, які вступають до нашого вишу, радять не писати заяву на вступ до профспілки. Це особисті образи тих, хто зараз контролює певні інформаційні ресурси, які до КПІ і не відносяться, але студенти їх читають.
Позначилося на профспілковому членстві й те, що минулого року у нас фактично не було очного навчання. Перший курс навчався лише один тиждень: у понеділок приїхали, у п’ятницю виїхали. Тому не на багатьох факультетах встигли провести постановку на профспілковий облік. До речі, теплоенергетичний факультет (готує фахівців з атомної енергетики) досить «профспілково» показовий. Коли ми вийдемо на стаціонарне навчання, відповідну роботу проводитимемо й на інших факультетах. Поки що ми потихеньку з негативного сальдо переходимо на нейтральний показник. Гадаю, наступного року вже вийдемо на позитив. Треба розуміти, що студенти ставляться до профспілки апріорі з недовірою і нерозумінням. З цим ми маємо боротися і пояснювати, для чого їм це необхідно. Можливо, хтось нічим і не скористається, з матеріальних речей. Але скористається нашими законодавчими напрацюваннями. Все одно десь щось зі свого членства здобуде. Він дав внесок профспілці, але і йому це буде вигідно. Важливо донести цю інформацію.
Студентська профспілка: вигідна колаборація з викладачами
— Студентський профспілковий осередок в університеті у нас один. Колись були так звані альтернативні профспілки, зараз про них нічого не чути. Сьогодні ми увійшли до об’єднаного профкому зі співробітниками університету. Централізовано ведеться бухгалтерія, вирішуються інші питання. В цьому плані у нас вигідна колаборація з викладачами. Але у централізованій структурі профком студентів функціонує окремо, з усіма окремими повноваженнями і правами, які ми до цього мали. Насправді студентська профспілка має досить широку автономію. Немає такого, що нам усе потрібно погоджувати з викладачами. Але, звичайно, радимось у деяких робочих питаннях, і вони нам допомагають. У цілому в нас склалися стосунки взаємовигідної співпраці: щось старші колеги нам підказують, але і ми чогось їх навчаємо. Адже відомо, молодь завжди хоче рухатися вперед.
Профорганізація як інноваційний хаб
— Профспілка, без сумніву, має перетворитися з організації, в якій надають грошову допомогу і подарунки на Новий рік, на такий собі «інноваційний хаб» (вузол мережі, у переносному значенні — «центр діяльності»). Ми намагаємося у такий спосіб трансформуватися. Студенти до нас можуть приходити, щоб реалізовувати свої ідеї. А ми допомагаємо. У нас для цього є ресурси: приміщення, матеріально-технічна база. Ми надаємо їх, щоб вони реалізовували свої ініціативи. А застосовуючи ресурсний хаб допомоги, ми можемо більше показати з того, що профспілкою робиться. І таким чином студентів до членства у профспілці легше мотивувати. Бо коли студент бачить, що профспілка робить щось персонально для нього, а ще коли він бере у цьому участь сам, то починає інакше оцінювати профспілку.
Ми бачимо профспілку як інкубатор для реалізації проєктів. Наприклад, до нас приходять і кажуть: ми хочемо зробити кінопоказ, є бажання поширити цікаву інформацію. А в нас для цього все є: проектори, звук, підключення. У нас, у цьому плані, хороші взаємини з адміністрацією, і вони без перешкод надають приміщення, якусь локацію. У такий спосіб за нашої підтримки студенти реалізовують свою ініціативу. У підсумку відбувається прекрасний захід, який профспілка допомогла організувати. Ми багато заходів робимо самі. Але тут важить те, що профспілка стає більш відкритою до людей.
Ми працюємо з іншими громадськими організаціями. І такий тренд я із задоволенням сьогодні спостерігаю в інших профспілках. І вважаю, що це необхідно також розвивати. Люди бачать, що профспілка — це відкрита і різнобічна організація. Зосереджуючись на основних профспілкових завданнях, коло профспілкових напрямів роботи варто розширювати, тим самим підвищувати пізнаваність профспілки як бренда, і сприйняття цього бренда має бути позитивним.
Лілія СОКОЛОВА,
Газета «Атомник України» №9