Є бажання рухатися вперед!

Упродовж п’яти років очолює організацію молоді РАЕС Євген Бураков. Що корисного було зроблено за цей період і що, можливо, не вдалося здійснити — в інтерв’ю, підготовленому до друку Оленою Романік.

— Було зроблено чимало за різними напрямами, — каже Євген Бураков. — Упродовж п’яти років вдалося активізувати молодь, більше долучати її як організаторів, волонтерів, учасників до діяльності організації та різноманітних заходів, які проводить Рівненська АЕС.

— Які основні напрями роботи?

— Структура організації молоді РАЕС — це її Рада, голова, заступник та різноманітні комісії, які працюють за декількома напрямами: це культурно-масові заходи, колдоговірна, шефська, спортивна, іміджева робота, робота з упровадження ґендерної політики. Також це заходи Ради молоді НАЕК «Енергоатом», зокрема, конкурси наукових доповідей і конкурси профмайстерності. По лінії Організації молоді Атомпрофспілки — це творчий форум, форум Організації молоді Атомпрофспілки, спартакіада. Ну і, звичайно, наші заплановані заходи, які ми проводимо за підтримки адміністрації і профспілкового комітету Рівненської АЕС.

— За п’ять років що вважаєте найбільш вдалим?

— Проєкт Кубок «РАЕС CUP». Було проведено колосальну роботу, досить складну, але, вважаю, доволі успішну. Нам вдалося у місті Вараші, на РАЕС організувати топові заходи рівня Києва, Львова, Рівного.

— Як народилась ідея про Кубок РАЕС?

— Ідейним натхненником був генеральний директор станції Павло Яремович Павлишин. Підтягнулась активна молодь, утворилася гарна команда. Придумали разом проєкти, які увійшли в Кубок, деякі ідеї запозичили, дещо підгледіли в інших містах. Починали з малого, а зараз вийшли на доволі високий рівень.

— Минулий рік був карантинний і довелося багато заходів скасувати. Чим у цей період займалися?

— Торік, коли у нас був карантин, ми провели декілька заходів онлайн. Наприклад, марафон «Забіг під градирнями» зібрав доволі багато учасників — майже 450.

— Марафон онлайн — це як?

— Багатьох людей теж дивувало, що можна бігати онлайн. Але такий формат існує, і чимало великих організацій України також проводили свої бігові заходи в онлайн-форматі. Люди бігають і записують на фітнес-трекери чи телефони свої пробіжки. В такому форматі немає переможців, лише учасники. Ми поштою висилали стартові пакети, і люди умовно бігали «під градирнями», але робили це в різних куточках України. На жаль, торік не вдалося провести тріатлон, але марафон і «100 ВЕЛОwatt» ми здійснили у різноманітному, комбінованому режимі.

— Цього року вдалося провести всі чотири етапи Кубка РАЕС. Неодноразово звучала інформація про постійне збільшення кількості учасників цих заходів. Чи робили ви якийсь аналіз: це відбувається за рахунок гостей з інших міст і країн чи варашани і працівники станції теж стали активнішими у цьому плані?

— За рахунок і гостей, і місцевих. У Вараші Рівненська АЕС спільно з профспілкою постійно покращує спортивну інфраструктуру. Сьогодні ми маємо прекрасні стадіон, басейн, бігові доріжки, велодоріжки. Тому, звичайно, люди тренуються, адже є можливість робити це якісно і безпечно. Кількість учасників збільшується, зокрема, й за рахунок цього. Звичайно, важливим є й те, що варашанам не потрібно кудись їхати — все відбувається тут, у рідному місті. Тож і жителі громади залюбки беруть участь у спортивних заходах Рівненської АЕС.

Звісно, дуже багато гостей з інших міст приїжджають. Адже вони бачать високий рівень наших заходів, розповідають про це своїм друзям. А ще людей цікавить атомна станція, це дуже потужний об’єкт з туристичної точки зору. Всім цікаво подивитися на АЕС, побігати під градирнями.

— Ви берете участь у цих змаганнях?

— Беру. Цього року плив «золоту милю» і брав участь у тріатлоні.

— Організація таких масштабних заходів вимагає дуже багато часу, уваги. Доводиться постійно узгоджувати якісь поточні питання. Як вам вдається бути і учасником, і організатором одночасно?

— Дуже багато насправді допомагають колеги, є надійна команда, яка завжди підстрахує. А ще маємо потужну волонтерську підтримку, бо ці заходи активізували на нашій станції спортивний волонтерський рух. Усе це в комплексі дає мені можливість і самому брати участь у змаганнях.

— Окрім спортивних заходів, чим ще займається організація молоді?

— Ми працюємо з молодими працівниками станції, які щойно влаштовуються на роботу. Наприклад, організовуємо їм лекцію в рамках курсу «Професія енергетик». Проводимо роботу з професійного зростання, реалізації творчого і наукового потенціалів. Щороку відбувається конкурс наукових доповідей. Цьогоріч його заплановано на жовтень.

Є дуже потужний конкурс професійної майстерності, який проводиться спочатку у підрозділах атомних станцій, а потім — на рівні ДП НАЕК «Енергоатом». Минулого року цей конкурс мав проходити на РАЕС, але, на жаль, через обмеження, пов’язані з пандемією COVID-19, його скасували. Цього року конкурс профмайстерності, сподіваємося, відбудеться на Рівненській АЕС. Тож ми готуємось у жовтні прийняти в себе майже вісімдесят молодих працівників «Енергоатома».

Також проводимо брейн-ринги, флешмоби. По лінії Організації молоді Атомпрофспілки беремо участь у конкурсі КВН і спартакіаді. Цього року Спартакіада з п’яти видів спорту відбулася 19-23 серпня у місті Славутичі. РАЕС представляла команда з 11 атомників.

Організація молоді РАЕС проводить активну діяльність щодо захисту інтересів молодих працівників підприємства, співпрацює з молодіжними, громадськими організаціями міста, організовує благодійні акції та багато іншого.

— Бути головою організації молоді РАЕС — це ж не основна ваша робота?

— Звичайно, ні. Я працюю в турбінному цеху №1.

— Як знаходите час, попри відповідальну роботу, займатися організацією молоді?

— Насправді, якщо людина любить свою справу, має до неї натхнення і вважає цю справу корисною для себе і для людей, то час можна знайти завжди!

— Було коли-небудь важко настільки, що думали: «Досить, на наступну каденцію не піду»?

— Є така фраза «Великі виклики — великі можливості». Я переконаний, якщо хочеш зробити щось якісно, рідко буває легко. Але коли, врешті-решт, є позитивний результат, тоді сил вистачає.

— Є така мета, після якої б ви могли сказати: «У цьому напрямі я уже все можливе зробив»?

— Гадаю, немає такого ліміту досконалості. Молоді Рівненської АЕС завжди буде місце для кроку вперед, простір для того, щоб зробити ще краще. Сподіваюся, зараз молоді    працівники станції усвідомлюють, що працювати на Рівненській АЕС і бути членом організації молоді — це престижно. Якщо це так, то ми рухаємось у правильному напрямі.

Газета «Атомник України» №35 (1082) від 9.09.2021 року