Історію краю досліджує працівник РАЕС
Віталій Охрімчук не професійний історик, він працює провідним інженером служби аналізу безпеки (САБ).
— У якийсь момент у мене прокинулася національна свідомість. Став глибше відчувати рідну землю, те, що я українець, — розповідає Віталій. — Тато мій родом з колишнього Корецького району, мама — з Чернігівщини. Але я живу тут з дитинства, закінчив школу, а після навчання в Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського приїхав працювати на РАЕС. Тому захотів більше дізнатися про історію рідного міста, якому повернули його історичну назву.
Дослідника-початківця здивувала інформація про Вараш як про угорське поселення з датою заснування 1776 року. Натомість побачив, що перші згадки про сусідні села датувалися 1629 роком. Не маючи можливості працювати в архівах, Віталій звернувся до Інтернету. Саме там вдалося знайти тисячі історичних матеріалів з часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, доби Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської імперії, монастирських, церковних архівів. Серед знайдених документів був також Подимний реєстр 1577 року (дим — домогосподарство, що підлягало оподаткуванню), в якому міститься найдавніша згадка про Вараш.
— Після перших досліджень інтерес до минувшини Вараша виріс ще більше, — розповів Віталій Охрімчук. — Майже рік вивчав історичні документи. Серед уже оброблених, читабельних зустрічалися складні для розуміння, написані латиною, староукраїнською, польською, німецькою мовами.
Цікаво було принагідно дізнаватися про історію сусідніх сіл. Ось, скажімо, на межі XVI-XVII століть з’явилося багато сіл з додатком «Воля» — Воля Колодійська (Колодії), Воля Любахівська (Любахи), Суховоля, Більська Воля, Довговоля. У той час поміщики давали селянам волю селитись у якійсь місцевості й господарювати самостійно, звідти й назви.
Заглиблюючись в архівні документи, він дізнався, що Стару Рафалівку заснував у 20–30-х роках XVII століття як містечко Рафалівка Рафал Лещинський — прадід польського короля Станіслава Лещинського. А назвали село, найімовірніше, саме на честь засновника, а не на честь поміщика Рафаїла Романовського, який жив у XVIII столітті.
Молодий чоловік зізнається, що йому було б приємно, якби його приклад надихнув до досліджень й інших молодих людей, котрим цікава тема історії, адже у наш час, завдяки Інтернету, дослідником може стати кожен. Віталій переконаний: світ захоплень широкий, і саме він дає життю набагато більше яскравих фарб і позитивних емоцій, збагачує духовно.
Олена ЗУБЕНКО,
Фото Надії ТИМОФЄЄНКО
Газета «Атомник України»