П. Прудніков: «Лише у первинках — реальне життя»
Павло Прудніков: «Лише у первинках — реальне та конкретне профспілкове життя»
Напередодні VIII З’їзду Федерації профспілок України, який відбудеться 24 березня 2021 року, в членських організаціях ФПУ триває обговорення програмних документів З’їзду.
Власним баченням щодо змін, які назріли у вітчизняному профспілковому русі, що найближчим часом можна змінити у ньому та в якому напрямі рухатися профспілкам, — розмірковує делегат З’їзду ФПУ, заступник голови Атомпрофспілки Павло Прудніков.
— Профспілковий рух в Україні перебуває у кризі. Звісно, це не оптимістична думка і, найімовірніше, суб’єктивна, але я це стверджую, бо за останні 20 років було висловлено чимало ідей, прогресивних і класних, проте, на жаль, ідеї ці так і залишилися нереалізованими і здебільшого існують лише «на папері».
Наведу одне із гасел, навколо якого точаться розмови ще з початку 2000-х років і яке не втратило своєї актуальності донині. Йдеться про міцну первинку. Вона має стати основою і для ЦК Атомпрофспілки, і для більших профспілкових об’єднань. Про це ми неодноразово казали і на своїх з’їздах, і на з’їздах Федерації профспілок України. І що більше ми працюємо, то більше переконуємося: це гасло своєї актуальності не втратило.
На мою думку, весь профспілковий рух, як би ми його глобально не уявляли і не думали, які ми сучасні та прогресивні, приречений на невдачу, якщо в нас не буде справжніх, потужних первинок. Уся робота та ідеологія, усі ресурси і ЦК Атомпрофспілки, і Федерації, і обласних профоб’єднань мають бути спрямовані саме на роботу з первинками. Бо там є реальне та конкретне профспілкове життя, праця з ранку до вечора, спілкування з членами профспілок, про яких ми так багато говоримо і яких, на жаль, більшість із профспілкових функціонерів мало бачать.
Ми намагаємося вирішити проблему скорочення профспілкового членства... А вона також там — на первинному рівні.
Працівники спілкуються безпосередньо з головою цехкому або з головою профкому і по них вони судять і про профспілку. Дають позитивну оцінку, коли бачать плідну роботу профспілки, або ж негативну, якщо такої роботи немає. І не важливо, чи це маленька первинка на 20 осіб, чи велика — на 20 тисяч, від масштабів мало що залежить. Потрібно працювати з людьми, щоденно спілкуватися з ними, надавати їм допомогу. Саме на первинному рівні допомагають конкретній людині у конкретній справі. Там живе профспілкова ідея, там вона трансформується відповідно до сучасних вимог і приваблює спілчан, або не приваблює…
Чому люди вступають до профспілки? Насамперед – для захисту своїх трудових прав. Саме це має сприяти залученню до наших лав нових прихильників. Якщо ми втратимо міцну первинну ланку, з якої взагалі створюється наш профспілковий рух, то гріш нам ціна. Ось це і має бути головним вектором у нашій роботі.
Хотів би звернутися до делегатів VIII З’їзду й закликати їх не зазирати за горизонт, а насамперед подивитися на своїх членів профспілки і працювати з ними, більше спілкуватися з людьми, які прийшли та залишаються у профспілках, сподіваючись, що саме профспілка — це їхня страховка від життєвих негараздів, що це їх захист і підтримка. Врешті-решт, можливість кудись прийти зі своєю проблемою та розповісти про неї.
Щодо кризи профспілкового руху. Передусім необхідно визначитись, яким чином сьогодні, в умовах, що склалися, діяти профспілкам. Профспілковий рух як в Україні, так і в усьому світі дуже трансформується. Є так звані «альтернативні», або «незалежні» профспілки, та й вони не дають на це відповіді, а здебільшого говорять про страйки, не пропонуючи ніяких інших, більш сучасних способів боротьби за права спілчан.
Але зважаючи на те, що від індустріальної епохи ми перейшли до епохи інформаційної, страйк — це інструмент ще минулого сторіччя. Сьогодні він не дуже дієвий, він не працює в деяких галузях промисловості, він не є універсальним засобом. А ось правильно організований інформаційний супротив, або грамотно проведені перемовини — це дає свої плоди завжди! Тобто нам потрібно віднайти нові, сучасні інструменти у своїй роботі, які б відповідали сьогоденню.
Вони ще у стадії напрацювань. Ми їх ще не вигадали. І така ситуація не тільки у нас, а й в усьому світі. Профспілки перебувають у пошуку. І хто першим віднайде адекватні методи впливу, що відповідають сучасності, рівню освіти, інформаційним потокам, бажанням людей, — той і буде «на коні».
Я, до речі, припускаю, що саме в Україні, через кризу, яку ми переживаємо, і будуть вперше знайдені оці потрібні способи профспілкової роботи. І через це, можливо, ми першими знайдемо новітні інструменти та будемо лідерами у профспілковому русі світу.
Отож час змін настав і вони, ці зміни, справді, мають відбутися!
Газета «Атомник України»