Головний напрям діяльності вашої профорганізації?

2020, 46
   

Уряду потрібне державне мислення

30.08.2020

Уряду потрібне державне мислення

У 1973 році Володимир Олександрович Коровкін очолив будівництво Західно-Української АЕС (нині — Рівненська АЕС) і водночас будівництво міста-супутника Кузнецовська (з 2016 року — Вараш). У 1973–2002 роках був генеральним директором відособленого підрозділу «Рівненська атомна електростанція». Олександр Коровкін є єдиним у Європі керівником, який  очолював ядерний об’єкт 29 років поспіль, під керівництвом якого було введено в експлуатацію п’ять (!) атомних енергоблоків України, єдиним, хто відзначений у галузі персональною нагородою міжнародної програми «Earthmaker» (1998) у номінації «За мудрість і далекоглядність політики управління». Володимир Олександрович удостоєний звання «Заслужений енергетик України», численних державних та корпоративних нагород. Своїм баченням проблем і перспектив розвитку енергетики в Україні і атомної генерації зокрема Володимир Олександрович поділився у відеопроєкті #ЯдерніРозмови.

Мав «пропуск-всюдихід»

Я є людиною, яка мала величезний професійний досвід, починаючи з далекого п’ятдесят другого року, не лише в атомній енергетиці, а й досвід роботи в ядерній галузі взагалі. У мене був навіть так званий «пропуск-всюдихід» і я мав можливість ознайомитися з усіма атомними виробництвами. Треба сказати, що на той час усі виробничі підрозділи й інституції, причетні до атомної галузі, були єдиною дружною сім’єю, а очільники галузі були мудрими державниками, їх праця спрямовувалася на безпеку й ефективність, на виправдане здешевлення виробництва.

Зникає таке поняття як державність

Якщо говорити про сьогоднішній стан атомної енергетики, атомні електростанції експлуатуються надійно й безпечно, це і нині економічно вигідне виробництво електроенергії для держави. Однак дуже багато й проблем. Крім відомих, таких як дефіцит фінансування галузі, злиденний тариф для атомників, уже мільярдні борги перед генерацією за відпущену електроенергію, є проблеми на державно-управлінському рівні. На мою думку, і я маю право це стверджувати на підставі прожитих років, професійного досвіду, в керівництві, і не лише в атомній галузі, зникає, не побоюся це сказати, саме поняття «державність». Термін має багато значень. Але, передусім, державність сприяє реалізації одвічного прагнення людського суспільства до цивілізації, до поліпшення життєвих стандартів. А шлях цей, як підтверджує вся історія людства, лежить у пошуку насамперед дешевих джерел енергії. Її вартість позначається на всьому, що нас оточує, закладена в одязі, в продуктах, обладнанні тощо. Це основна складова будь-якої ціни. Якщо вона буде прийнятна для суспільства, то у нас з’являться також гроші на освіту, на оборону, на медицину і на соціальну сферу.

Але що ми бачимо? В Україні вводяться непідйомні тарифи на електроенергію з відновлюваних джерел і застосовуються обмеження на виробництво дешевої атомної енергії. Звичайно, такий підхід позначається негативно на всьому, і на соціальних стандартах галузі також.

Обов’язковою є увага до соціальної сфери

Фахівець атомної енергетики і взагалі енергетики — це не тільки освіта та вміння управляти блочним щитом. Від настрою персоналу, який працює на електростанціях, залежить безпека об’єктів. Обов’язковою, я вважаю, є увага до соціальної сфери. Навіть у важкі тоталітарні часи соціальній сфері приділялася увага. Чому так швидко розвинулася за радянських часів атомна галузь? Тому що там були державники, які розуміли і забезпечували належні умови для працівника, і житлові умови, і соціальні. І сьогодні, навіть щоб утримати персонал, треба розвивати соціальну сферу. Належне ставлення до соціальних питань є невід’ємною частиною безпеки роботи атомної електростанції, безпеки всієї ядерної галузі.

А для цього, передусім, повинна бути нормальна тарифна політика, яка забезпечувала би належні умови роботи і життя. Соціальні проблеми будуть вирішуватися за умови чіткої конкретики. І я це підкреслюю: необхідна конкретна програма, що далі робити з атомною енергетикою і атомною галуззю у цілому. Якщо питання подовження роботи атомних енергоблоків якось ще вирішується, то питання будівництва, де станції будувати, якого типу будувати енергоблоки, — зараз такої конкретики немає. А це свідчить про те, що в українського уряду відсутнє державне мислення.

Про перспективи атомної генерації

Якщо говорити про потреби, то, безумовно, для промисловості і для населення основне питання виживання — це зниження вартості електроенергії. Тож очевидно, що треба розвивати атомну генерацію. Яким шляхом? Зараз висловлюються за будівництво в Україні маломодульних реакторів. Однак треба враховувати, що у будь-якому виробництві мале завжди виходить дорожче від великого. І для малих ядерних енергоблоків будуть потрібні ті самі очисні споруди, обладнання для дезактивації тощо. До того ж ще немає досконалої, чітко визнаної готової технології. Особисто я переконаний, що необхідно розвивати великі енергоблоки. І насамперед звернути увагу на можливість їх регулювання. Вирішувати питання палива, щоб вони витримували змінні навантаження, щоб менше залежати від регулюючих потужностей, гідро- й теплової енергетики. Я переконаний, альтернативи атомній енергетиці не існує, але потрібно віддавати перевагу великим блокам.

Про подовження термінів експлуатації енергоблоків

Нині у світі вже з’явилися нові енергоблоки, розраховані на період експлуатації до 60-ти років. Наші атомні енергоблоки, і не тільки наші, мають обмежений час роботи. Вони були спроєктовані на 30 років. Проте дослідження, які проводилися на наших АЕС, довели, що старіння металу на атомних енергоблоках перебуває у допустимих межах і можливе подовження експлуатації. Просто необхідно постійно моніторити стан незамінних частин, найголовніший з яких — ядерний реактор. Якщо метал у нормі, можна продовжувати термін експлуатації скільки завгодно. Це набагато дешевше, ніж будувати нові енергоблоки. Але всі ми повинні розуміти, що навіть метал не вічний. Тому, однозначно, потрібно, і вже зараз, розпочинати будівництво нових енергоблоків. Для початку — чітко визначитися з майданчиками, де вони будуватимуться.

На жаль, досі немає визначеності, які будувати блоки. Так, це непросте завдання, особливо у нинішній ситуації: треба підготувати техніко-економічне обґрунтування, вивчити думку громадськості. Але я переконаний: пріоритет має надаватися розвитку атомної генерації.

Під час одного із середніх планово-попереджувальних ремонтів на енергоблоці №3 Рівненської АЕС

Про експорт електроенергії

Давайте говорити відверто, вартість електроенергії в цілому в Україні, м’яко кажучи, є більшою, ніж за кордоном. Хоча щодо атомної електроенергії — ціна її набагато дешевша. І її в Україні надлишок, у атомної генерації потенціал величезний. Тому, безумовно, треба займатися питанням видачі електроенергії на сторону, можливості не обмежені.

Про переваги інших енергетичних генерацій

Зараз щосили підтримується в Україні відновлювана енергетика, ухвалено цілу купу відповідних законів. Це, можна сказати, є головний наш енергетичний тренд. На сьогодні усі преференції їм. На мою думку, питанням розвитку в Україні відновлюваної енергетики потрібно займатися, але в дуже обмеженому аспекті, з тим, щоб домогтися зниження вартості вироблення цієї енергії. Багато хто киває на досвід Німеччини, інших держав, але і там вона не з дешевих. Та ще й примхливіша у частині регулювання потужностей, ніж атомна енергетика. Сонце зникає, вітер закінчується… Також не треба забувати про вартість будівництва й утилізації у цій галузі. Але головне, що треба взяти до уваги, Україна — не Сахара, ми забираємо під сонячні батареї родючі українські землі, основне багатство нашої країни. Тому я вважаю, розвитком у нас цієї галузі потрібно займатися, але в дуже обмеженій кількості. І передусім добитися показників, які у вартісному значенні можуть конкурувати. Теплову енергетику також необхідно підтримувати, але займатися питанням обмеження викидів, мінімізувати їх вплив на навколишнє середовище.

Газета «Атомник України» №33 (1028) від 20 серпня 2020 року

 

 

 

 

Читайте також:

18.11.2020
Трудова реформа «по-українськи»
Трудова реформа «по-українськи»
Переговори, консультації, спільне опрацювання з соціальними партнерами законодавчих пропозицій щодо змін до законодавства, яким регулюються трудові відносини в Україні,...
04.11.2020
Ліквідатори аварії на ЧАЕС: хто ці герої?
Ліквідатори аварії на ЧАЕС: хто ці герої?
Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення не лише для СРСР, а і світу. Німецький фотограф півтора року готував...
02.11.2020
     Влада хоче запровадити роботу «за викликом»
Влада хоче запровадити роботу «за викликом»
Мінекономіки розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо врегулювання деяких нестандартних форм...
19.10.2020
Доставка пенсій і зобов’язання не для всіх
Доставка пенсій і зобов’язання не для всіх
Фінансування робіт, що виконуються на Чорнобильській АЕС та у Чорнобильській зоні відчуження, повністю здійснюється за рахунок Державного бюджету України....
останні публікації
23.11.2020
Чи належить підприємство до громадських місць
Кабмін своєю постановою «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211...
23.11.2020
Закласти основи Нового суспільного договору
20-21 листопада проходив віртуальний саміт лідерів G20, найрозвиненіших країн світу. Дводенний онлайн-саміт став фінальним заходом головування Саудівської Аравії в...
20.11.2020
На Новокостянтинівській не спускаються у шахту
Підземна група шахтарів Новокостянтинівської шахти (структурний підрозділ ДП «СхідГЗК» м. Жовті Води) з відучора не приступають до роботи. Вони...
20.11.2020
На ЮУАЕС стартувала акція «Ветеран»
На Южно-Українській атомній електростанції оголошено старт акції «Ветеран» на 2021 рік. Ця благодійна ініціатива діє на підприємстві вже понад...
19.11.2020
Перша партія встановлена на столітнє зберігання
18 листопада Чорнобильська АЕС перейшла на якісно новий рівень поводження з відпрацьованим ядерним паливом: в новому сховищі (СВЯП-2) розміщено...