Розмінування Чорнобиля за умов війни неможливе

Д. Вишневський: «Розмінування Чорнобиля за умов воєнного стану неможливе»

Повномасштабне вторгнення рф в Україну 24 лютого вплинуло, зокрема, й на екологію. Найбільш помітно це можна побачити на прикладі заповідників, один з яких розташований у зоні відчуження в Чорнобилі. Більше про наслідки російської окупації Чорнобиля та екологічний вимір війни розповів начальник наукового відділу Чорнобильського радіаційного-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський.

— Як вплинула російська окупація на Чорнобильський заповідник?

— Наш заповідник був одним з перших, який потрапив під окупацію та безпосередній вплив військових дій унаслідок агресії російської федерації. Значна частина збройних сил рф, яка заходила на територію України для участі в наступі на Київ, робила це, саме через зону відчуження або ділянки близько неї. Водночас активні бойові дії на території нашого заповідника та загалом зони відчуження не проводилося.

Хоча навколо в селах, близько зони, наші фахівці бачили безліч підбитої техніки, тобто ознаки ведення бойових дій. Але все ж таки присутність військових, особливо великого механізованого контингенту на території заповідника була.

Десь у середині березня, завдяки даним дистанційного зондування Землі, супутниковим даним, ми виявили, що близько 14 тисяч гектарів території заповідника, тобто природних екосистем, згоріло. Пожежа зачепила частково лісові, частково відкриті ділянки. Але й це було ще не все. Через два місяці, вже в травні, коли присутності російських військових не було, відбулася інша масштабна пожежа. Яку ми не змогли ефективно здолати через те, що територія була замінована. Це такі довготривалі наслідки бойових дій.

Можна вибити ворога з якоїсь позиції, відкинути його навіть далеко, але наслідки його перебування на території можуть зробити цю територію небезпечною. Незважаючи на руйнівну силу лісових пожеж для екосистем, ніхто не буде ризикувати життями людей. У перший день протипожежна машина наїхала на протитанкову міну. Техніка зазнала шкоди, а екіпаж було поранено. Тож єдина можливість для розрахунків пожежників загасити пожежу була з дороги. Тому пожежа й набула такого масштабу.

Під час перебування в Чорнобильській зоні військові рф значно попсували рельєф місцевості. Ми бачили інженерні споруди. Росіяни копали позиції у вузьких місцях, де перехрестя чи мости. Переміщали велику кількість ґрунту, створюючи позиції як для важкої техніки, так і для піхоти. Як інженерні загородження росіяни використовували габіони — великі ємкості, які наповнюються піском або ґрунтом. Їх було багато на території Зони відчуження та в Київській області. Коли у квітні ми їздили туди, то бачили це на власні очі.

Потім у зоні відчуження знайшли глибокий кар’єр — це теж негативний вплив на природу, особливо в межах заповідника.

Для нашого заповідника, окрім екологічних наслідків від бойових дій, було те, якщо вийти там за межі природи, що був повністю пограбований офіс. Тобто науковий та офіс відділу режиму. Словом, орда крала все. Починаючи від квадрокоптерів, далекомірів — серйозна техніка для польових робіт, завершуючи навіть таланами, куртками, тобто нашим спецодягом, який ми використовували під час роботи. Окупанти не гребували тим, що все це виносилося.

— А чим зараз займається заповідник? Його територія досі замінована?

— Територія заповідника зберігає мінну небезпеку. Ми відновили офіс у Чорнобилі. Перед цим сапери обласного управління Національної поліції його перевірили. Після того, як вони сказали, що це все безпечно, ми провели первинний ремонт в офісі. Також на ділянках, які є безпечними, що були перевірені саперами ЗСУ, Національної поліції або ДСНС, ми працюємо.

Так, обсяг робіт значно зменшився, як і територія, яку ми маємо змогу опрацьовувати. Але заповідник, хоч і у складних умовах, але функціонує. Ми виконуємо завдання, які поставлені на нас державою та законом. Заразу нас майже половина штату мирного часу працює в Чорнобилі. Я працюю на місці в місті Чорнобиль.

Попри воєнний стан також виконуємо зобов’язання й з міжнародних проєктів. Це проєкти співпраці з Японією SATREPS та з Франкфуртським зоологічним товариством. Щодо останнього, то завдяки допомозі ЗСУ ми змогли зняти обладнання та обробили інформацію. Те ж саме в нас щодо співпраці щодо радіобіологічного проєкту з Японією. Восени 2022 року представники заповідника доповіли про результати на науковому семінарі у Варшаві, де були присутні японська та українська сторони.

— А зараз хтось перебуває в Чорнобилі, окрім співробітників заповідника?

— Агентство з управління зони відчуження — орган виконавчої влади, який керує зоною. З огляду на ці обмеження, вимоги безпеки, вимоги режиму виконуємо майже всі основні функції. З поправленням на воєнний час.

Так, зона була пограбована, персоналу стало менше, змінився режим роботи. Але люди працюють, адаптують свої програми.

Завдання, пов’язані з радіаційною безпекою, дослідження та охорона природи виконуються. Зона відчуження це все-таки прикордонна ділянка. За умов воєнного стану та загрози повторного наступу росії з території білорусі наразі повністю розмінувати цю територію неможливо. Тож поки що питання залучення іноземних партнерів до розмінування з боку заповідника не стоїть.

Узагалі, гадаю, що розмінування території буде, але це відбуватиметься централізовано. Бо буде дивно, якщо ми домовимося з одними партнерами, а інші заповідники чи орган виконавчої влади — з іншими. Все-таки це важлива справа, яку треба виконувати професійно та скоординовано разом з ДСНС та Нацполіцією.

— Як, зрештою, вплинуло повномасштабне вторгнення рф в Україну на клімат?

— Коли ми так чи інакше маємо справу з наслідками війни, з наслідками бойових дій, ми робимо акцент на втрати людей — військових чи цивільного населення. І це важливо, бо людина в пріоритеті.

Однак залишається проблема, що воєнні дії дають довготривалий вплив на клімат, екологічні показники регіонів. Особливо, коли були бойові дії в регіоні Полісся, де найбільше лісів в Україні. Відбуваються далі бойові дії на півдні України.

Ці всі дані будуть важливі з далекої перспективи через певний час. Ми маємо розуміти, що нинішня війна росії проти України — це війна минулого з майбутнім. Під останнім розуміються основні цінності, концепції сучасного світу, зокрема те, що належна увага також надається питанням екології та навколишнього середовища. Саме розуміння проблеми кліматичних змін у світовому масштабі відбулося досить нещодавно, зокрема наприкінці XX — на початку XXI століття. Також і розуміння того, що на клімат впливають також і війни.

росія розпочала конкретний конфлікт не лише з Україною, а й з модерновою сучасністю. Нерозуміння та ігнорування цих концепцій, за якими живе переважна більшість людства, — ось що таке рф.

Єгор Брайлян, АрміяInform

Фото Дмитра Юрченка, 

Facebook Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник