Досягнення рівності в оплаті праці
Досягнення рівності в оплаті праці шляхом колективних переговорів
Рівна оплата за рівноцінну роботу є визнаним правом людини, чоловіків і жінок. Це право закріплено у Конвенції МОП № 100, ухваленій 1951 року. Але й через 70 років після ухвалення цієї Конвенції МОП гендерна різниця в оплаті праці вперто зберігається як глобальна проблема і становить у світі в середньому 20 відсотків. Це підтверджує нещодавнє дослідження ACTRAV.
Роль та виклики для колективних переговорів
Колективні переговори залишаються найважливішим інструментом профспілок у реалізації принципу рівної оплати рівноцінної праці та досягнення прозоріших систем оплати праці. Досвід засвідчує, що колективні переговори роблять позитивний внесок у скорочення нерівності в оплаті праці між чоловіками та жінками.
Там, де колективні переговори проводяться централізовано або на галузевому рівні, вони охоплюють більш численну частину трудящих і надають ширший вплив на скорочення елементів нерівності в оплаті чоловіків і жінок. Профспілки повинні надавати першочергове значення просуванню інклюзивного встановлення зарплат шляхом поширення дії мінімальних зарплат та колективних договорів та угод на працівників із нестандартною зайнятістю, оскільки жінки непропорційно широко представлені у цих категоріях працівників.
Колективні переговори подекуди є вкрай важливими, оскільки в багатьох країнах законодавство не відображає принципу рівної оплати праці рівної цінності, і колективні переговори стають основним способом визначення умов оплати праці. Там, де чинне законодавство підтримує рівність оплати праці, колективні переговори також залишаються критично важливим інструментом реалізації та контролю за дотриманням цих принципів.
Гендерно збалансована команда переговорників, що пройшла підготовку з гендерних питань, є ключем до просування гендерної рівності за допомогою колективних переговорів. Факти свідчать, що результати колективних переговорів виявляються більш ґендерно чуйними, коли жінки займають керівні посади у профспілках та входять до складу переговорних команд. Згідно з опитуванням, проведеним Бюро з діяльності трудящих (ACTRAV), жінки становлять лише 30 відсотків у складі профспілкових команд, які ведуть переговори із зарплати. Приблизно половина профспілок вказала, що переговорні команди інструктуються чи проходять навчання з ґендерних питань.
Британський конгрес тред-юніонів (БКТ) встановив квоти для жіночого представництва у командах переговорників. У ПАР національна гендерна структура профспілки металістів NUMSA визначила як пріоритет навчання переговорних команд NUMSA з питань гендерної рівності, включаючи проблему гендерної різниці в оплаті праці.