Як війна в Україні спровокувала попит на уран
Як війна в Україні спровокувала попит на уран
США повинні виробляти більше власного урану. З таким заголовком вийшла стаття американського видавництва TheNationalInterest. Коротка назва, яка повною мірою відображає прагнення Сполучених Штатів і загальносвітові настрої забезпечити потреби в енергетичних ресурсах за рахунок як власного видобутку так і диверсифікації джерел їх постачання. І уран один із таких ресурсів.
Різні країну світу, навіть ті, які раніше мали наміри поступово скорочувати обсяги використання ядерної енергетики або і зовсім відмовитися від неї, на тлі війни в Україні, переглядають свої плани у бік її нарощення. Польща, яка не має ядерних реакторів, назвала атомну енергетику ключовою для енергетичної безпеки Європи. Словенія має намір відмовитися від газових електростанцій, на користь атомної у комплексі з відновлювальними джерелами. Франція продовжить терміни служби вже запущених ректорів, у Швейцарії пропонують скасувати заборону на будівництво атомних станцій, плани з нарощення ядерної енергетики оприлюднила і Велика Британія. Для України ядерна енергетика є ключовою у забезпеченні власних потреб в електроенергії і може стати визначальною у досягненні нашої енергонезалежності і національної безпеки. Проте не все так просто. Ми спробували розібратися чому.
Ні російському ядерному паливу. Які альтернативи? В Україні працюють чотири атомні електростанції: Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька. Це 15 енергоблоків загальною потужністю 13 835 МВт, які генерують більше половини електроенергії для країни. Всі вони до середини 2000-х років працювали виключно на російському ядерному паливі. До повномасштабного вторгнення частка палива російського виробництва складала 50%. І лише зараз Україна відмовилася від нього повністю. За словами керівництва "Енергоатому", українські АЕС мають дворічний запас ядерного палива російського виробництва. Що далі?
По-перше, вже зараз шість енергоблоків українських атомних станцій працюють на американських паливних збірках. Інші планується модернізувати впродовж декількох років. Американські паливні системи дозволяють реакторам працювати у маневровому режимі – нарощувати вироблення електроенергії у пікові години. Це у свою чергу матиме позитивний вплив на експортні можливості України щодо електроенергії.
По-друге, виробляти паливні збірки самим. Однак для повномасштабного запуску такого виробництва Україні потрібно передусім наростити потужності з видобутку і збагачення урану. При потребі вітчизняних АЕС в концентраті оксиду урану у 2,5 тисячі тонн на рік, видобуток урану в нашій державі складає 500-800 тонн на рік. А це навіть менше половини від зазначених потреб. І це при тому, що наша держава є лідером в Європі за запасами урану і могла б стати надійним партнером у створенні сталого ланцюжку поставок цієї сировини.
Уранові перспективи України. Державним балансом корисних копалин України враховується 17 родовищ уранових руд у Кіровоградській (14), Миколаївській (2) та Дніпропетровській (1) областях. Загалом розвіданими вважається 21 родовище уранових руд, які містять 0,1% урану. Загальна кількість запасів урану в Україні оцінюється в 114,1 тисяч тонн. При цьому, розвіданих, але поки що не задіяних до розробки родовищ урану в одній лише Кіровоградській області вистачить для забезпечення українських АЕС на 100 років.
Проте, маючи потужну мінеральну базу уранових руд, Україна не входить до числа країн, які можуть виготовляти ядерне паливо. Кінцевим продуктом наших переробних підприємств є урановий оксидний концентрат – "жовтий кек". І вже потім він є сировиною для отримання ізотопів урану 233 та 235, що використовуються у атомній енергетиці.
До 2019 року ліцензії на видобуток урану в Україні мало виключно Державне підприємство "Східний гірничозбагачувальний комбінат", до складу якого окрім шахт входять виробничі майданчики та три переробні заводи у Дніпропетровській та Кіровоградській областях. Здавалося б уранова промисловість повинна бути досить прибутковою справою. Однак СхідГЗК щороку скорочує обсяги виробництва, має значні борги перед постачальниками електроенергії та постійно затримує виплати заробітної плати.
У 2019 році приватна компанія ТОВ "Атомні енергетичні системи України" (АЕСУ) вперше в Україні отримала спеціальний дозвіл на розробку уранових родовищ у Миколаївській області. Має намір побудувати видобувний та переробний комплекси з потужністю виробництва до 300 тонн урану у рік. Гірничо-геологічні умови залягання та генетичний тип руд дозволять застосовувати у видобувному процесі спосіб вилуговування, який наразі вважається екологічно безпечнішим і дешевшим ніж підземний.
Україна може і повинна виробляти більше урану. Звісно, використовуючи при цьому найсучасніші технології, які дозволяють захистити від шкідливого впливу як людей так і навколишнє середовище.
Проте, чи існує у світі технологія, здатна запобігти ситуаціям, коли атомна електростанція стає об’єктом ядерного тероризму? Сьогодні весь світ слідкує за розвитком подій довкола Запорізької АЕС. А між тим під російським вогнем може опинитися і Південноукраїнська АЕС (ПАЕС) у Миколаївській області, обстріли якої не припиняються ні на день. Ще у кінці липня, коли окупанти нанесли ракетний удар по місту Вознесенськ, уламки від ракети було виявлено в зоні спостереження ПАЕС.
Ситуація довкола українських АЕС безпрецедентна і виходить за межі нашої країни. Реакція світу теж має бути безпрецедентною. У цивілізованому світі не має місця для ядерного тероризму. "Мирний атом" має працювати на благо людства, а не навпаки.
Джерело: https://biz.censor.net