Чи готова Україна до розвитку ядерних технологій
Чи готова Україна до розвитку ядерних технологій на законодавчому рівні
За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, наразі розробляється майже 70 різних технологій малих модульних реакторів (ММР). Сьогодні їх планують використовувати для виробництва чистої енергії, проте раніше, з 1950-х років, їх застосовували у військовій справі на таких суднах як криголами та авіаносці, які повинні бути в морі тривалий час без дозаправки, або для потужних підводних човнів.
Нині впровадження малих модульних реакторів є перспективним напрямком розвитку для багатьох країн. Впровадження технології ММР неодноразово підтримував президент США Джо Байден, зокрема ухваливши бюджет на 2023 рік для розвитку технологій для виробництва чистої енергії у розмірі 2,1 млрд доларів, а Канада має власний план дій щодо розробки, розвитку та розгортання малих модульних реакторів. Впроваджувати малі модульні реактори планує і Румунія, адже у червні 2022 року між компаніями NuScale Power і RoPower було підписано контракт на виконання першої фази інженерно-проєктних робіт для спорудження VOYGR-6 SMR в Румунії.
Україна також візьме участь у проєкті з розробки та будівництва малих модульних реакторів для виробництва чистої енергії, про що під час 27 Кліматичної конференції ООН (СОР27) анонсував Президент України Володимир Зеленський. Проте ідея будівництва малих модульних реакторів в Україні не нова. П’ять років тому, у 2017, вперше прозвучала ідея про створення хабу з виробництва обладнання для малих модульних реакторів на українських підприємствах, а вже у 2019 році було підписано Угоду про партнерство між НАЕК «Енергоатом», ДНТЦ ЯРБ та американською компанією Holtec International. Угода передбачає створення міжнародного консорціуму, метою якого є сприяння діяльності щодо впровадження в Україні технології малих модульних реакторів SMR-160. У 2020 році між ДНТЦ ЯРБ та компанією NuScale Power було підписано Меморандум про взаєморозуміння, який дав старт роботам з оцінки національних нормативних та проєктних документів, пов’язаних із впровадженням технології NuScale для будівництва малих модульних реакторів в Україні.
Компанія НАЕК «Енергоатом» серед передумов впровадження малих модульних реакторів у короткостроковій перспективі виокремлює:
Зобов’язання України, відповідно до Паризької угоди, що рівень викидів парникових газів у 2030 році не перевищуватиме 60% від рівня викидів парникових газів у 1990 році (розпорядження КМУ від 16 вересня 2015 р. №980-р);
Зростання впливу відновлюваних джерел енергії на структуру енергетичної системи;
Дефіцит маневрових потужностей у Об’єднаній енергетичній системі України.
Крім того, до 2050 року може виникнути величезний розрив у виробництві електроенергії, адже 880 МВт (2 ВВЕР-440) може перебувати у стані виведення з експлуатації. У період з 2040 по 2050 рік може бути закінчений термін експлуатації 10 блоків АЕС, якщо не буде продовжено термін експлуатації, що може призвести до втрати річного виробництва електроенергії до 76 млрд кВт/год. До 2055 року може закінчитися термін експлуатації решти 3 блоків АЕС, що скоротить щорічне виробництво електроенергії ще на 21 млрд кВт/год.
Варто зазначити, що малі модульні реактори – це насамперед такі ж ядерні установки, як і реактори великої генеруючої потужності. Відповідно, їх впровадження регулюватиметься Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про ринок електричної енергії» та Законом України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення».
Питання фізичного захисту ядерних установок в Україні регулюється Законом «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання», у якому визначені основні засади діяльності фізичних та юридичних осіб з фізичного захисту ядерних установок.
Правову основу функціонування ринку електричної енергії також становлять Конституція України, інші закони України як «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про енергетичну ефективність», міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України тощо.
Про те, чи готове законодавство України до впровадження нових ядерних технологій, редакція вебсайту Uatom.org дізнавалася в експерта Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Максима Пишного.
– Пане Максиме, на Вашу думку, чи готова Україна до впровадження малих модульних реакторів на законодавчому рівні?
Це питання потрібно розділити на два: перше стосуватиметься законодавства на рівні ядерного регулювання/ліцензування, а друге – законодавства для залучення інвестицій.
Щодо законодавства на рівні ядерного регулювання/ліцензування вважаю, що Україна має досить потужну нормативно-правову базу, яка може бути адаптована для впровадження технології у досить стислий термін – потрібні лише «замовники». До речі, відповідність законодавства міжнародним нормам підтверджено такими інституціями як Євратом та ЄБРР, адже для отримання кредиту на реалізацію проєкту «Комплексна (зведена) програма підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій» Україна повинна підтвердити те, що вона має відповідне ядерне законодавство, відповідність якого підтвердили міжнародні інституції.
Щодо законодавства для залучення інвестицій, то слід внести зміни до деяких нормативно-правових актів та, можливо, розробити додаткові, які дозволять залучити інвесторів для будівництва ММР. На моє переконання, перші ММР в Україні з’являться саме завдяки приватним інвесторам.
Варто зазначити, що у грудні набули чинності три Закони України щодо діяльності у сфері використання ядерної енергії, проте ними не передбачено впровадження ММР в Україні. Йдеться про Закон України від 16 листопада 2022 року № 2758-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» щодо експерта з радіаційного захисту», Закон України від 16 листопада 2022 року № 2762-IX «Про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Закон України від 16 листопада 2022 року № 2755-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії».
– Ви вже сказали про те, що необхідно додатково розробити НПА, щоб залучити приватних інвесторів, а які ще законодавчі документи необхідно додатково розробити та ухвалити Україні для будівництва ММР?
Відповідно до законодавства України, суб’єктами законодавчої ініціативи є Президент, народні депутати та Кабінет Міністрів України. Отже, спочатку має бути рішення одного чи одразу всіх суб’єктів щодо розвитку атомної генерації за допомогою ММР, а після цього ініціювати законопроєкти. До речі, у 2019 році Президент видав Указ (від 4 квітня 2019 року № 104/2019 «Про заходи з підтримки розвитку ядерної енергетики та підвищення рівня безпеки у сфері використання ядерної енергії»), яким Кабінету Міністрів України було постановлено сприяти впровадженню на атомних електростанціях ММР та забезпечити виробництво на вітчизняних підприємствах обладнання, необхідного для застосування таких технологій.
Першою та найбільшою перепоною для залучення приватного капіталу є норма в Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» щодо виключно загальнодержавної власності на ядерні матеріали, які є невід’ємною частиною виробництва електроенергії на ядерній установці, яка натомість може перебувати у будь-якій власності. Тому, на мою думку, варто вивчити досвід інших країн та змінити цю норму.
Також потрібно внести зміни у нормативно-правові акти, що регулюють питання Фонду зняття з експлуатації та Фонду поводження з радіоактивними відходами. Реформування цих фондів «на часі» досить давно. У разі появи приватних операторів це сприятиме налагодженню їх функціонування, що буде допомогою як державному оператору, так і Державі загалом.
Це основні зміни, які необхідно внести у разі ухвалення рішення щодо будівництва ММР в Україні з залученням приватних інвесторів.
– Які міжнародні документи повинні бути ратифіковані Україною для можливості впровадження ММР?
Наразі у світі не існує міжнародних документів, які регулюватимуть безпосередньо впровадження ММР та які повинні бути розглянуті та ратифіковані Україною. Можливо, для прискорення процесу впровадження та ліцензування ММР доцільно розглянути питання щодо укладання та ратифікації міжнародних договорів України про взаємне визнання відповідних ліцензій.
– Чи відомо Вам про проєкти, які реалізовуватимуться в Україні з метою впровадження ММР?
Наразі оператором АЕС України НАЕК «Енергоатом» укладені лише Меморандуми про взаєморозуміння з розробниками ММР (NuScale power та ARC Clean Energy) та створений міжнародний консорціум «Український модуль» між оператором, Державним науково-технічним центром з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) та Holtec International (діяльність консорціуму «заморожена»). Крім того, ДНТЦ ЯРБ підписав з NuScale Power Меморандум про взаєморозуміння, який передбачає перегляд національних нормативних та проєктних документів, пов’язаних із впровадженням технології малих модульних реакторів NuScale.
Також вже є новини щодо можливого започаткування приватної атомної генерації. Так, нещодавно українська компанія Eco-Optima та Fermi Energia (Естонія) підписали угоду про вивчення можливості розміщення ММР в Україні. Отже, приватні компанії бачать майбутнє у впроваджені ММР в Україні. Думаю, протягом року ми побачимо ще декілька подібних новин.
– На Вашу думку, чи не втратила Україна інвестиційну привабливість для будівництва ММР, у зв’язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну?
Навпаки. Після зруйнування частини генерації, а особливо розподільчих систем, більшість фахівців зазначають, що Україні у процесі відновлення потрібно орієнтуватися на децентралізовану генерацію та розподіл. Якщо доцільність такого підходу щодо відновлення енергосистеми України буде прийнята (а вже є офіційні повідомлення щодо цього керівництва Міністерства енергетики України), то можуть бути прийняті державницькі рішення, які утворять сприятливі умови для залучення приватних інвестицій. Крім того, Україна має потужний атомно-промисловий комплекс, який можна залучити для будівництва ММР та локалізації виробництва, що створить своєрідний хаб для розповсюдження технологій по Європі та світу. Проте ухвалювати рішення потрібно якомога швидше, оскільки розробники технології вже досягли домовленостей іншого рівня, ніж підписання меморандумів, з сусідніми європейськими країнами, а отже, Україна може втратити всі переваги, які зараз має.