КПІ. Профспілки займаються важливими речами

КПІ. Профспілки тримаються, бо займаються важливими речами

 З перших днів російської агресії профспілкова організація студентів Київської політехніки долучилася до волонтерської діяльності. Серед них і студенти — майбутні атомники.

 Довідково. Атомників КПІ готує вже п’ятдесят років на базі теплоенергетичного факультету. У зв’язку з підвищенням ролі атомної енергетики в енергетичній галузі України та необхідністю її подальшого розвитку, потребою у підвищенні рівня підготовки фахівців для галузі, формуванням статусу КПІ як базового ЗВО атомної галузі у жовтні 2021 року було створено на базі ТЕФ Навчально-науковий інститут атомної та теплової енергетики. Сьогодні НН ІАТЕ посідає одне з перших місць у КПІ ім. Ігоря Сікорського за чисельністю студентів — близько 2000 та викладачів — близько 200.

Зберегти навчальний заклад

 — Розпочалося наше волонтерство з перших днів повномасштабного російського вторгнення, — розповідає голова профкому студентів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Ігор Степанюк. — Тоді для підтримки сил оборони Києва та забезпечення життєдіяльності університету в умовах війни профспілкові активісти та студенти брали участь в організації виготовлення «коктейлів Молотова» для членів територіальної оборони, яка розміщувалася в університеті та поблизу нього, створювали захисні споруди на території закладу, несли варту на блокпостах по периметру території університету. В перші дні війни багато працівників студмістечка, зокрема вахтери, не могли дістатися до роботи. Тож активісти профкому з числа мешканців гуртожитків долучилися до контролю перепускного режиму в гуртожитках. Завдяки цьому підтримувався належний порядок. Після того як ворога було відкинуто від Києва, волонтерська діяльність у навчальному закладі набрала обертів.

Підтримуємо бійців ЗСУ

 — Передусім ми підтримуємо наших студентів, які залучені до Сил оборони України, — продовжує Ігор Степанюк. — Ще у лютому 2022 року в нас було створено Гуманітарний штаб, який одразу зайнявся придбанням різного обладнання, необхідного для військових. Купували все: від турнікетів до автомобілів. Для збору коштів організовували благодійні концерти, ярмарки, спортивні турніри, лотереї з розіграшами артефактів та трофеїв прямо з лінії фронту. Таким чином було куплено і направлено студентам і випускникам КПІ, які нас захищають, комп’ютерне обладнання, тактичні окуляри, наколінники тощо. Благодійні заходи дають свій результат. І велику роль в їх організації мають студенти, члени студентської профспілки. До речі, перший першокурсник, який вступив до студентської профорганізації цьогоріч, це якраз студент Інституту атомної та теплової енергетики з кафедри атомників. Максим Решетко написав заяву на вступ до профспілки практично одночасно з подачею документів до вишу. І зараз він бере активну участь і в роботі волонтерського Гуманітарного штабу, і в організації культурних та спортивних заходів.

Велика робота на допомогу армії

 — Бути у профспілці — це абсолютно моя позиція. — Так почав нашу розмову Максим Решетко, студент першого курсу НН ІАТЕ,  здобувач спеціальності 143 «Атомна енергетика». — Мене приваблює участь у соціально-громадському житті університету, але передусім — аспект волонтерства, чим активно займається студентська профспілка. Ми усі маємо допомагати нашим воїнам, хто чим може. Зараз у КПІ ми робимо антени до рацій для потреб ЗСУ, два види антен. Із заготовок, що надходять від інших волонтерських організацій, виготовляємо повноцінний продукт. Ринкова вартість таких антен висока, штука — близько 500 гривень. А ми виготовляємо їх  безкоштовно. Участь беруть усі охочі. Як тільки надходить замовлення і комплектуючі, студенти долучаються допомагати. Це здебільшого ті, хто проживає у Києві. Виготовлені нами антени використовуються воїнами для зв’язку, який їм дуже необхідний, але з яким на полі бою дуже складно. Адже рації губляться, розбиваються, втрачаються. Тому вони постійно потрібні на заміну. Ми за тиждень виготовляємо в середньому 200 антен.

 Але наша волонтерська діяльність не обмежується виготовленням антен. Гуманітарний штаб КПІ є своєрідним складським осередком, сюди надходить від різних людей дуже багато гуманітарної допомоги: речі, посуд, одяг, продукти, дитячі іграшки. Волонтерська група КПІ їх розвозить тим, хто проживає на територіях, що зазнали руйнувань, людям з деокупованих міст і селищ. Починали допомагати з Київської області. Потім їздили на харківський напрямок, у Херсон уже через чотири дні після його деокупації. Гуманітарний вантаж нещодавно поїхав на Схід, на Куп’янський напрямок.

 А ще ми робимо окопні свічки з воску чи парафіну, скрученого картону, банок, — продовжує розповідь Максим. — Наче просто, але насправді доволі трудомісткий процес. Баночки нам надсилають, приносять чи ми їх забираємо на заводах. З-під консерв, від кошачого корму тощо. Ми їх приймаємо і складуємо в одній із кімнат офісу профкому. У профкому КПІ навіть є нагорода за національний рекорд за кількістю виготовлених окопних свічок.

 — Ще у вересні 2022 року наш Гуманітарний штаб організував виготовлення таких свічок, які не лише дають світло, а й змогу бійцям зігрітися та приготувати їжу, — доповнює Ігор Степанюк. — При цьому горять такі свічки дуже довго. Залучаються до виготовлення їх не тільки студенти, а й працівники закладу. Робота постійно триває, бо запит на окопні свічки у військах дуже великий, особливо з настанням холодів. Торік до Міжнародного дня волонтера (3 грудня) ми у рамках національного заходу цілу добу виготовляли окопні свічки. Загалом тоді за 24 години було зроблено 5359 штук! Досягнення зафіксували в Національному реєстрі рекордів. І цього року плануємо взяти участь у такому заході. Наразі готуємо матеріали.

Важливо повернути стаціонарне навчання

 — Триває війна, але студентам треба і вчитися, — веде далі Ігор Степанюк. — Уже декілька років ми адаптуємося до непростих умов, змушені навчатися дистанційно. Спочатку — карантин, потім — війна. Минулий рік практично весь був у дистанційному режимі. Це позначається на якості освіти. Тому у нас прийнято рішення про перехід на змішане навчання (очне й дистанційне). На жаль, не для всіх — не вистачає сертифікованих місць в укриттях. Така проблема скрізь у навчальних закладах. Але є інженерні спеціальності, за якими неможливо підготувати спеціалістів дистанційно. Найбільше це стосується енергетичних галузей, передусім атомної енергетики.

 — Ми мріємо про вихід на повністю очне навчання, — продовжує тему Максим Решетко. — Переважна більшість студентів-атомників — випускники шкіл з атомних міст-супутників, менше таких, як я, з Києва. Я, як староста групи, маю можливість безпосереднього спілкування з викладачами, київськими студентами. Але з віддалених від Києва міст змушені спілкуватися через групи у соцмережах. Стаціонарне навчання особливо важливе, якщо йдеться про практично-наукову діяльність. Лабораторні робити в домашніх умовах важко. Атомна енергетика, я переконаний, буде найбільш затребуваною енергетичною галуззю. І надзвичайно важливою стане робота у сфері ядерної безпеки, яка мене найбільш приваблює. Особливо враховуючи досвід російського вторгнення.

Мета — розвиток профорганізації

 — Крім навчання, у студентів має бути і студентське життя, студентські спогади, — каже Ігор Степанюк. — Незважаючи на війну, бо ми не знаємо, скільки вона ще триватиме. Тому наш профком активно проводить спортивні, культурні заходи. Такі івенти допомагають тримати психологічний стан студентів у рівновазі.

Зараз у всіх профспілок побільшало проблем, бо під час війни є досить вагомі обмеження по колдоговору. А на неприйнятні профспілкам ініціативи уряду ми не можемо так різко реагувати, як це було до війни. Намагаємося і за таких умов розвиватися, беремо за взірець кращі досвіди профспілкової роботи. Надихає нас, зокрема, Атомпрофспілка, де люди продовжують віддано працювати. Особливо ті, хто в Енергодарі, Чорнобилі. Профспілки тримаються, бо займаються важливими речами.

Інформація у газеті «Атомник України» №25 (1147) від 30 листопада 2023 року