Виженемо москалів — тоді й відсвяткуємо!
Виженемо москалів — тоді й відсвяткуємо!
З таким настроєм зустрічає професійне свято ветеран Смолінської шахти — гірничий монтажник Василь Антонович Тімошкін.
Усе його професійне життя пов’язане з будівництвом — наземним та підземним. З 1983 року працював зварювальником у будівельно-монтажному управлінні №7. Брав участь у промисловому будівництві, зробив чималий внесок у зведення різних об’єктів на Кіровоградщині: насосні станції, автобази, житлові будинки тощо. Доклав зусиль і до будівництва споруд Смолінської шахти. А у 2002 році пов’язав із нею подальший трудовий шлях, розпочавши працювати на монтажній дільниці.
«Отже, я продовжив займатися будівництвом, тільки під землею, — розповідає Василь Антонович. — Прокладка трубопроводів (повітря та вода), монтаж вібролюків, усіх комунікацій. Доводилося вручну переносити багато важкого обладнання, матеріалів. Якщо по основних горизонтах можна було щось перевезти на вагонетці, то у підповерхи все доставлялося власними силами. Гірники навіть жартували: якщо зустрінеш монтажника, який нічого не несе в руках — це просто диво. Колектив у нас чудовий. Такого ніколи не було, щоб працівники обмежувалися виконанням своїх нарядів. Зробив свої задачі — допомагаєш іншим. І не лише в межах своєї дільниці. Ми ж єдиний шахтарський колектив».
«Унікальний працівник, — характеризують Василя Тімошкіна смолінчани. — Такий собі «універсальний солдат», який вправно виконує не тільки свої безпосередні завдання, а й іншу роботу. Якщо йому доручено виконати зварювання якоїсь, навіть дуже складної, конструкції — то можна не перевіряти: все буде зроблено бездоганно».
Колеги кажуть, що Василь Антонович — наче чарівник. Буває отримує наряд, але у наявності немає якихось матеріалів чи деталей для його виконання (ми ж усі розуміємо непросту ситуацію на підприємстві). А в результаті — робота виконана. На питання: «Як це вдалося?» відповідає: «Придумав, чим можна це замінити, та згадав, де можна те знайти… Так завдання і виконав». Один із яскравих спогадів нашого співрозмовника — виконання відповідального завдання — прокладання трубопроводу по стволу шахти. Доводилося працювати, стоячи на кліті (саме на ній, не всередині!). Спочатку було трохи моторошно. Але впоралися.
Василь Тімошкін — людина, яка не може сидіти без діла. Каже, що ще не готовий залишити улюблену роботу, бо без неї сумно. Вважає, що працювати на монтажній дільниці хоч і нелегко, але дуже цікаво. Щедро ділиться досвідом з молоддю.
Не зважаючи на труднощі, Василь Антонович завжди зберігає почуття гумору. Жартуючи, називає себе «динозавром» шахти. Адже він — один із найдосвідченіших працівників з великим стажем роботи. Озираючись на 40-річний трудовий шлях, жодного разу не пожалкував про вибір професії. Каже, що ще не готовий залишити улюблену роботу, бо без неї сумно.
Зараз його найбільше хвилює доля рідної країни. Розповідає, що третина працівників його дільниці зараз на фронті. Душа болить за кожного. Напередодні Дня шахтаря Василь Тімошкін насамперед бажає колегам Перемоги та Миру. А ще: «Щоб працювала наша рідна шахта, розвивалося підприємство, а працівники своєчасно отримували гідну зарплату. Щоб кількість спусків дорівнювала кількості підйомів!»
Фото Віктора Юрченка
Пресслужба ДП "СхідГЗК"