Середина-Буда: жодного дня без обстрілів
Середина-Буда: жодного дня без обстрілів
Територія Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський», який є членською організацією Атомпрофспілки, знаходиться в зоні активних бойових дій. Парк розташований вздовж ділянки державного кордону протяжністю 30 км на півночі та сході. Адмінбудівля парку — у прикордонному містечку Середина-Буда Шосткинського району. Місто сьогодні у вогні, жодного дня без обстрілів з боку російського агресора, руйнувань, людських втрат. Найчастіше прикордоння обстрілюють з артилерії та мінометів, проте зараз почастішали удари з БПЛА.
Довідково. Національний природний парк «Деснянсько-Старогутський» складається з двох частин. «Старогутська» — єдиний масив соснових та листяних лісів, різноманітних типів боліт, лук, заплава малої річки Улиця. Та «Придеснянська» — комплекс заплави та надзаплавної тераси р. Десна. Парк знаходиться на крайній півночі Сумщини і займає площу 16215,1 га. Це перша такого рівня природно-заповідна територія на Лівобережному Поліссі та в Сумській області (створена 23 лютого 1999 року). Якраз у переддень російського широкомасштабного вторгнення НПП «Деснянсько-Старогутський» відзначив свою 23-тю річницю.
Нищівні атаки
— У перші дні війни місто не так сильно обстрілювали, — розповідає Микола Миколайович Чернігов, голова первинної профспілкової організації НПП «Деснянсько-Старогутський», інженер з охорони природних екосистем. — Хоча околиця Середини-Буди закінчується практично на межі кордону з російською федерацією, з того боку — вже Брянська область. Центральна будівля парку — за 400 метрів від кордону з рф. З перших днів війни обстріли велися за межами міста, обстрілювали навколишні села, ліс з боку Старої Гути, мабуть, виявляли стратегічні об’єкти. Потім почали прицільно нищити інфраструктуру Середини-Буди. У нас не було світла. 31 липня минуло року росіяни з міномета пошкодили нову будівлю Старогутського природоохоронного науково-дослідного відділення, а також нашу спостережну вежу та її обладнання. Було виведено з ладу систему відеоспостереження, необхідну нам особливо в пожежонебезпечний період у лісі.
— Розпочалися пожежі в лісі, — продовжує Микола Миколайович. — Ми не могли їх гасити, адже ліс заміновано. Влітку у пожежне-безпечний період кинутого сірника було достатньо, щоб ліс спалахнув, а тут снаряди. Пожежний автомобіль парку, який раніше гасив загоряння в лісах, став використовуватися для гасіння пожеж у місті.
Деснянська частина парку теж постраждала. Минулоріч було знищено дитячо-оздоровчий табір «Десна». У червні вже цього року російські військові розбили нашу туристичну базу «Деснянка» біля села Очкине на березі річки Десенка, у неї потрапила ракета. На цій базі парк готувався розміщати переселенців.
Невтішні новини щодня
Фактично увесь час війни співробітникам парку доводилося жити і працювати під обстрілами, розповідає Микола Чернігов. Крім того, на територію міста періодично проникали російські диверсійно-розвідувальні групи. 11 листопада 2023 року російські ДРГ розстріляли мотоцикл з двома цивільними. Загинув колишній інспектор з охорони природно-заповідного фонду НПП «Деснянсько-Старогутський», який перебував на пенсії.
— Від російських обстрілів постраждав також інспектор Старогутського ПНДВ, — продовжує Микола Чернігов. — Втратив геть усе: будинок, авто, документи, особисті речі. Все згоріло. Дякуємо, Атомпрофспілка надала матеріальну допомогу.
Почалися інтенсивні бомбардування міста. «Прилітало» по декілька разів на день. На нашій вулиці навпроти моєї оселі повністю згоріли будинки. Особливо постраждали багатоповерхівки. Згорів готель, будівля поліцейського відділу. Жахливі новини щодня. Люди почали більше боятися та більше виїжджати. В основному — в найближчі Шостку, Ямпіль. Наші працівники також змушені були евакуюватися в більш безпечні міста, коли двічі «прилетіло» в центральну адміністративну будівлю в Середині-Буді. Я зараз у Шостці, 60 км від Буди. Тут також наші бухгалтерія та відділ кадрів. Деякі працівники, це науковий, рекреаційний відділи, — у Сумах, Чернігові, Києві, на дистанційному режимі роботи.
Більше смерті лякає невідомість
Сьогодні місто Середина-Буда, яке до війни було сповнене життям, мало 7 тисяч мешканців, наче вимерло. Спалені будинки, розбиті вітрини магазинів, на вулицях людей не зустріти.
— Це на перший погляд нікого не видно, — каже Микола Миколайович. — Коли гуманітарну допомогу підвозять (раніше — більше), люди стягуються. Тобто люди продовжують тут жити, не зважаючи на небезпеку та руйнування. Здебільшого залишилися пенсіонери, літні люди, які звикли до свого місця проживання, жили тут з діда-прадіда, і більше, ніж смерті, бояться нової невідомості.
Життя має тривати
— Перед кожною зимою ми заготовляли кормові гіллячкові віники для диких тварин, вивішували їх у лісі, — згадує Микола Миколайович. — У снігову зиму косульці, кабану чи зайцю складно добувати корми. Через неможливість дістатися лісу тепер наші працівники займаються заготівлею віників у населених пунктах: на городах, на покинутих ділянках. Добре, що солонців, які ми організували в лісі для тварин раніше, вистачить ще на пару років, щоб вони могли підживитися сіллю. Життя має тривати, тварини мають залишатися в наших угіддях, не мігрувати у пошуках їжі.
До війни до наших завдань входило патрулювання угідь парку, виявлення порушників. Звичайно, зараз на більшій території це зробити неможливо. Але далі вглиб Десни браконьєрство нашими інспекторами контролюється. І цього року ми підготували річний звіт, є протоколи, кримінальну справу відкрито: у заповідних територіях ловили рибу. Керівництво каже, треба вже на наступний рік планувати бюджет, які виконуватимуться роботи…
Так, війна триває. Та ми маємо, попри все, жити далі й робити те, що нам до снаги, для збереження життя і наближення миру.
«Атомник України» №27