«Усе життя я мала роботу, яка мені до душі»
«Усе життя я мала роботу, яка мені до душі»
Економіст Людмила Сергіївна ГУЦ пропрацювала на Хмельницькій АЕС 30 років. Колеги з вдячністю згадують її як ефективного адміністратора та активного діяча профспілки. Ці два напрями діяльності, на думку нашої співрозмовниці, нерозривно пов’язані між собою.
— Трудовий шлях я почала як економіст першої категорії. Потім 15 років працювала заступником начальника цеху господарського забезпечення, ставши згодом очільницею Десь половина посад у нашому відділі не належала до категорії «промперсонал», а це означає відсутність надбавок... Наприклад, наша буфетниця не є оператором турбіни. Але працюючи у «серці» станції, у машинній залі, вона перебуває у тих самих умовах!
Будучи економістом-«трудовиком» та відповідаючи за персонал, я добре знала, з якими труднощами стикаються мої колеги. Для деяких з них питання в буквальному сенсі полягало у тім, щоб було чим нагодувати дітей. За кожну ситуацію боліло серце...
Що найбільше стимулювало Вас до активної профспілкової діяльності?
Довіра колективу. У 1999 році мене обрали головою цехового профкому. 2002-го — членом профспілки ХАЕС та головою комісії організаційно-масової роботи. За рішенням колективу цю посаду я обіймала чотири рази поспіль. Ніхто з колег не запитав: «А з чого б це ми висували Людмилу Сергіївну?» Навпаки, казали: «Звісно, наші інтереси має представляти Людмила Сергіївна! Вона у курсі всіх справ і знає, які трибуни слід використати, аби донести нашу позицію». Я завжди була вдячна за таку оцінку своєї роботи.
Як мені вдавалося поєднувати керівну посаду і захист інтересів працівників? Річ у тім, що я завжди була переконана: адміністрація і профспілка не повинні протистояти. У них одна мета: забезпечити працівникам гідні умови праці й оплату. Вважала, маю бути миротворцем, проявляти мудрість, задіювати жіночу інтуїцію.
Хочу зауважити, що багато з моїх колег з профспілкового активу пішли вгору кар’єрними сходами й обійняли керівні посади. Напевно, розвитку організаторських здібностей сприяли профспілкові навчальні семінари. З 2000 року вони регулярно проходили на базі відпочинку «Гілея». Там були представлені делегації з усієї «Атомпрофспілки», не лише з атомних станцій, а й з інших підприємств. Було дуже цікаво дізнатись, як одні й ті самі проблеми по-різному вирішуються в різних обставинах. Якісь із рішень можна було брати собі на озброєння. А подекуди були підстави пишатися нашими підходами. Я усвідомлювала, що ми молодці, йдемо на крок попереду інших!
Повну версію інтервʼю читайте в газеті «Атомник України» №1 (1150)
Леся ГАЙОВА