50 років на сторожі життя і здоров’я

50 років на сторожі життя і здоров’я

Лікарі та військові — найважливіші професії під час війни. Воїни боронять Україну. Медики рятують життя. Вараська багатопрофільна лікарня, членська організація Атомпрофспілки, теж «у штатному режимі» самовіддано бореться за життя і здоров’я цивільних і військових. Про працю колективу медичної установи, який має вже 50-річну історію, — у розповіді голови профкому КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня» Віталія Тараканця.

З історії медичного закладу

 Вараська багатопрофільна лікарня бере свій початок від будівництва Західно-Української АЕС (згодом — Рівненська АЕС) в 1973 році, коли було створено здоровпункт для надання медичної допомоги будівельникам АЕС. З часом медичний заклад, який з розбудовою атомної станції та міста енергетиків набирав потужності, було реорганізовано у спеціалізовану медико-санітарну частину (СМСЧ №3). У 1996 році медсанчастина переходить у підпорядкування Держкоматома Міністерства енергетики України. У 2006 році повертається до Міністерства охорони здоров’я. 23 січня 2020 року ДЗ СМСЧ №3 МОЗ України переходить у комунальну власність міської територіальної громади (Вараської міської ради) і тепер має довгу назву — Комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради (КНП ВМР) «Вараська багатопрофільна лікарня».

Допомогла Атомпрофспілка

 2020 року медичний заклад без перебільшення «прогримів» на всю Україну, коли профком первинної профспілкової організації державного закладу «СМСЧ №3 МОЗ» проводив акцію протесту під стінами Вараської міської ради. Тоді трудовий колектив лікарні, що є організаційною ланкою Атомпрофспілки, звернувся до Голови Атомпрофспілки Валерія Матова з проханням допомогти медичному закладу, що перебуває в стадії затяжної реорганізації, вирішити питання фінансування, ліквідації тримісячної заборгованості у зарплаті. Фахівці ЦК Атомпрофспілки, у тому числі заступник Голови Атомпрофспілки Павло Прудніков, виїхали, аби розібратися на місці.

 — Ми планували вже наступну акцію, згідно з алгоритмом профспілкових протестних дій, це мала бути крайня межа — страйк, тобто припинення надання медичних послуг місту, — згадує голова профкому медзакладу Віталій Тараканець. — Але, дякувати Атомпрофспілці, ми спрацювали, як потрібно. Це була дуже клопітка робота. Допомогу профкому надавали усі фахівці Атомпрофспілки, особливо профспілкові юристи Ігор Чулюк та Ігор Охріменко. Я виграв арбітражний суд, весь час консультуючись з ними.

  Трудовий арбітраж прийняв позитивне рішення на користь найманих працівників. Ми отримали зарплату. Далі у нас пішла процедура звільнення керівника медзакладу, обрали новий склад керівництва, оформили комунальне некомерційне підприємство, уклали договір з НСЗУ (Національна служба здоров’я України), від ефективності роботи якої ми тепер залежимо. За зразково підготовлений і проведений арбітраж я отримав навіть грамоту від НТСЕР (Національної тристоронньої соціально-економічної ради).

Профорганізація — з найчисельніших у місті

 Сьогодні Вараська багатопрофільна лікарня — це єдиний заклад у Вараській ОТГ (на сьогодні 50000 населення). Надає медичну допомогу також працівникам атомної електростанції та їхнім сім’ям. Заклад — один із кращих в області, вважає Віталій Тараканець, працює повноцінно, самодостатньо і затребувано.

 — Щодо профорганізації в лікарні, у місті ми друга профспілка, яка налічує таку кількість членів. У цілому в медзакладі працюють 428 осіб (лікарів — 89, близько 280 середнього персоналу і молодший персонал). З усіх працівників лише троє не члени профспілки. Такий високий відсоток великою мірою завдяки тому, що Атомпрофспілка вчасно реагувала на наші запити. Допомагали з документацією, юридичними питаннями і фінансово. Так, у період пандемії, коли COVID-19 нас «чавив», завдяки Атомпрофспілці ми купили кисневий генератор, захисний одяг, маски тощо. Якби не було підтримки такого потужного профспілкового об’єднання, нам би було набагато важче. Хотіли б і в подальшому вирішувати проблеми активніше разом. Хоча зараз, розумію, всюди стало важко. Я це відчуваю з власного профспілкового досвіду, адже є членом профкому медзакладу років з 20. Головою профкому на громадських засадах — уже другий термін, працюю в закладі як лікар-хірург. 16 років — член Центрального комітету Атомпрофспілки.

Ворог нас згуртував

 — Останні понад півтора року для нас, як і всіх в Україні, були надзвичайно складні й тривожні. Війна, розв’язана росією, для багатьох стала випробуванням. Стало й економічно важче, медикам у тому числі. Для комунальних лікарень було знято низку доплат. Але ми пішли на це, щоб урятувати колектив. Профспілкове життя також триває, незважаючи на воєнний час. У нас назріло прийняття нового колективного договору. Дуже важко приймали його раніше, передбачаю, нелегко буде й у 2024 році. Зараз профгрупорги за моєю вказівкою готують свої пропозиції наперед, щоб ми їх встигли добре опрацювати. Усе в нашій роботі спрямовано на співпрацю з громадою, з людьми. Потрібно, щоб було взаєморозуміння, націлене на добробут. І ми разом повинні боротися. На передовій, але і в тилу.

 Наша профспілкова організація, як і скрізь в Україні, орієнтована передусім на волонтерську допомогу нашим захисникам. Ворог нас згуртував. Допомагаємо передусім там, де є безпосередні військові дії. Збирали на необхідну амуніцію та техніку, возили гуманітарну допомогу на передову, в’язали захисні сітки. Мої друзі, колеги — на передовій уже по півтора року, боронять нашу країну та рятують життя військових і мирних жителів у зоні бойових дій. Серед них хірурги, стоматологи, завідувач рентгенкабінетом та інші. На жаль, є втрати. У нашого колеги лікаря-отоларинголога нещодавно загинув син. Це боляче. Це такий камінь, який ми скинемо з душі тільки тоді, коли виженемо зі своєї землі усю ворожу нечисть. Тому ми закинули деякі напрями традиційної профспілкової роботи, не проводимо, наприклад, культмасові заходи. Усі сили спрямовуються на допомогу ЗСУ.

Самовіддано, у штатному режимі

 Тут, на місці, медики «Вараської багатопрофільної лікарні» також самовіддано працюють: проводять складні операції, приймають пологи, борються з онкологією, інсультами, інфарктами. Стаціонарна невідкладна медична допомога надається в режимі 24/7. Наявні бригади постійної готовності у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. Тепер і багато поранених бійців проходять через руки медичних працівників лікарні, які ще півтора року тому проводили лише планові операції.

 — Ми розширилися, почали надавати медичну допомогу військовим, реабілітаційні періоди вони проходять у нас. Є дуже багато контузій, вогнепальні поранення. Рік тому в лікарні було відкрито реабілітаційне відділення з мультидисциплінарною командою. До неї увійшли нові люди, але дехто перейшов сюди з інших відділень. Також і деякі наші медсестри, які мали вищу освіту і пройшли відповідні курси. У команді є навіть психолог. Бо людину не змусити підвестися на ноги, якщо вона сама не захоче. А люди, які отримали важку травму чи поранення і втратили частину функцій, часто впадають у стан депресії. У відділенні є сучасні тренажери, фізіотерапія, різне обладнання. Але найголовніше в реабілітації — це фахівці.

 У лікарні в нас усі лікарі чудові, й серед молоді, що не так давно поповнила наші ряди. Тож я вірю, у нас все буде добре. Бог навчив нас любити людей і цінувати життя. А наш люд український уже достатньо вистраждав, і це страждання має закінчитися. Ми переможемо і збудуємо щось хороше нове.

 «Атомник України»

№27 (1149) від 28 грудня 2023 року