Договірний відділ ХАЕС вміє домовлятися

«Договірний відділ вміє домовлятися з колегами і партнерами»

З огляду на більш як 30-річну історію Хмельницької АЕС, починаючи з прийняття рішення про вибір майданчика для будівництва і сам процес спорудження об`єкта та його міста-супутника, трудовий вік договірного відділу  станції, якому невдовзі тільки десять років, зовсім юний. Не сказати, що догові­рна діяльність на підпри­ємст­ві до 2004 року не велася, нею займалися в кожному структурному під­розділі окремо. Адже впродовж всього терміну експлуатації атомники змушені були закупляти для своїх потреб обладнання і матеріали, проводити ремонтні роботи, до виконання яких залучаються спеці­алізовані організації. Та з пуском другого енергоблока потреби в послугах виробників, постачальників продукції і виконавців конкретних робіт суттєво зросли. Відтак в рази більшою стала кіль­кість укладених договорів, і для налагодження системної роботи в цьому руслі наказом по ХАЕС створено окремий відділ, «день народження» якого датується 12 грудня 2004 року.

Так сталося, що за цей короткий про­міжок часу пі­шли на заслужений від­починок аж три жінки, котрі почергово очолювали від­діл. Остання з трі­й­ки, - В.В.Шкумат залишила підприємство в переддень підготовки цієї публікації, отож про будні договірного відділу ми вели розмову з в.о. його начальника Г.В.Гей.

У своїй діяльності відділ керується Законами України та іншими нормативними документами, якими регламентуються взаємовідносини між підприємствами різних форм власності, розпорядчими документами ДП «НАЕК «Енергоатом» і її відокремленого підрозділу ВП «Хмельницька АЕС». Основне завдання договірного відділу – укладання договорів з основної дія­льності, відслідковування їх виконання (в економічній частині – ред.), архівування.

За словами Галини Володимирівни, запорукою успішного виконання сторонами договірних зобов`язань є, насамперед, чітке їх прописання і правильний вибір надійних партнерів. Якщо до другої позиції підійти формально, матимемо великий клопіт на свою голову. Отож група, яка відповідає за укладення договорів, відповідально виконує ввірену ділянку роботи, розуміючи, що від цього залежить кінцевий результат. Фа­хівці намагаються враховувати всі нюанси, чітко прописати умови, які б навіть проблемного постачальника ставили в рамки і, як наслідок, унеможливлювали невиконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Персонал відділу, який до 2012 року залишався практично незмінним, має високу кваліфікацію і досвід, хороші практичні надбання попередників, що дозволяє досягти високого рівня  якості своєї роботи. «Договірники» добре обізнані на законодавстві, відслідковуючи всі зміни, які відбуваються в ньому ледве не щодня, знаються на нормативних документах, проходять фахову підготовку, зокрема й на базі НТЦ. А також активно займаються самопідготовкою, аби тримати руку на пульсі життя.

За роки діяльності у Хмельницької АЕС сформувалося багато пості­йних партнерів, з якими вона співпрацює на договірній основі. Як у Нетішині, наприклад, «Приладсистема», так і за його межами.У тому числі й за кордоном, передусім у Росії, де купуємо певне обладнання для своїх енергоблоків. Останні події 2014 року породили серйозну тріщину у взаєминах двох держав-сусідів, що не могло не позначитися на вибудуваній роками співпраці підприємств-партнерів. Але зусиллями людей, які займаються договірною діяльністю, поки знаходяться точки дотику, а відтак порозуміння і найбільш оптимальний вихід з ситуації.

Історія створення договірного відділу ще досить свіжа в пам`яті його працівників, зокрема й моєї співрозмовниці Г.В.Гей, котра в ДВ фактично з перших днів.

- На момент створення відділу його керівником була Л.О.Белянська, - розповідає Галина Володимирівна. – І хоч займала цей пост недовго, зуміла задати тон у роботі, визначити пріоритети. Досвід Лариси Олександрівни успішно про­довжили колеги, зокрема й наступниця першого керівника догові­рного відділу Л.П.Петрова. При ній розроблялися перші устано­вчі документи підрозділу, якими виз­на­ча­лися наші функції, фактично відбулося становлення колективу, як самостійної структурної одиниці. Вісім останніх років договірний відділ  очолювала В.В.Шкумат. Усі свої зусилля і досвід Віра Василівна спрямувала на формування атмосфери доброзичливості та позитивного іміджу колективу. Маємо всі підстави стверджувати: «Договірний відділ вміє домовлятися. З колегами і партнерами». Власне, до цього спонукає навіть сама назва відділу.

Співрозмовниця переконана, що всім, хто причетний на ХАЕС до договірної діяльності, комфортно співпрацювати з відділом, який відповідає за її організацію. Якщо ж і виникають якісь непорозуміння, вирішуються вони в робочому порядку і не шкодять загальній справі. Персонал відділу завжди готовий допомогти, підказати, розібратися в нюансах, неоднозначно трактованих законодавством. Такий підхід дає можливість запобігти будь-яким неприємностям.

Я попросила Галину Володимирівну виставити оцінку роботи відділу за п`ятибальною шкалою.

- Не можу сказати, що виконуємо її на всі 5, але близько цього, - ствердно відповіла вона.

Тож наші побажання ювілярам і надалі впевнено йти впритул з п`ятіркою!

Вiтання з Одещини

Своїми спогадами про роботу у договірному відділі поділилася в телефонній розмові колишній керівник ДВ Л.П.Петрова, котра після виходу на пенсію вже не перший рік мешкає на Одещині.

- Кістяк відділу формувався задовго до його створення, - каже Людмила Павлівна. – Ще працюючи у ВППР, довелося займатися договірною діяльністю. Фактично це була група з трьох людей:А.П.Шестак, В.В.Шкумат і я. Згодом договірна група запрацювала вже в складі ПЕВ, аж до створення окремого підрозділу. На роки моєї роботи в цій сфері припало багато чого: довелося пережити бартерні схеми, мільйонні заборгованості за договорами, на пам`яті зоря наро­дження тендерних процедур.

Мали велике навантаження, але завжди були дружніми, легко заміняли один одного, бо мали відповідну кваліфікацію і хороше трудове загартування. Згадую з приємністю роки роботи в цьому колективі, ми й досі підтримуємо стосунки хоча б у телефонному режимі, бо долати відстань з Одеси до Нетішина випадає не так часто. Хоча й ностальгую за рідним душі містом, а моєю відрадою стає внучок Костик, якому зараз 2,5 роки. Малий щебетун відволікає від смутку і додає сил та оптимізму.

Я з радістю приїду на ювілей відділу і зустрінуся з колегами, нам буде про що погомоніти. Бажаю їм тільки успіхів, миру нашій державі Україна.

Ольга Сокол, газета «Перспектива»