Усе про відпустки

Усе про відпустки

Які є види відпусток, і на які з них можна розраховувати за законом повідомляє юрист ЦК Атомпрофспілки Олександра Кравчук.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону);

4) соціальні відпустки:

відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону);

відпустка у зв’язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону);

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Слід звернути увагу на такий вид відпустки, як додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю

10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Святкові та неробочі дні, зазначені у ст. 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей,

не враховуються. Отже, у разі, якщо на той період, в якому надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких днів.

Нагадаємо, що щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власниками підприємств за погодженням з профспілковим комітетом чи іншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво. При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і наявність можливостей для відпочинку. Графіки відпусток мають доводитися до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток працівникові у межах, встановлених графіком, погоджується між працівником і власником. При цьому на власника покладається обов’язок повідомити працівнику про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку, оскільки графіками відпусток дата початку відпустки, як правило, не встановлюється, а визначається місяць початку використання відпустки або два місяці: місяць початку відпустки і місяць її закінчення. Дата початку відпустки погоджується працівником і власником підприємства.

При складанні графіка надання відпусток необхідно враховувати, що

ст. 10 Закону деяким категоріям працівників надано право на одержання відпустки за їхнім бажанням у зручний для них час, а саме:

— особам віком до вісімнадцяти років;

— інвалідам;

— жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

— жінкам, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитинуінваліда;

— одиноким матерям (батькам), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншій самотній особі, які фактично виховують одну або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

— дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

— ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

— ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. №    3551-XII;

— батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

Бажання працівника щодо надання відпустки також враховується в інших випадках, які передбачено законами «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Також при складанні графіків надання відпусток необхідно враховувати, що щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві, в установі, організації, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. До таких працівників належать:

— жінки, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда;

— інваліди;

— особи віком до вісімнадцяти років;

— чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

— особи, звільнені після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

— сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

— працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

— працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

— працівники, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох дітей або більше зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;

— в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть надаватися працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Підставою для надання відпустки поза графіком є заява працівника.

Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу як виняток може бути перенесена на інший період лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше ніж 24 календарних дні буде використана в поточному робочому році.

Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника у його інтересах, а також за ініціативою власника підприємства встановлені ст. 11 Закону. Отже, щорічна відпустка на вимогу працівника може бути перенесена на інший період у разі:

— порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівнику про час надання відпустки не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки;

— несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Щорічна відпустка може бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

— тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. Якщо до моменту початку відпустки працівнику видано листок непрацездатності, початок відпустки має переноситися на інший строк. Якщо непрацездатність настала у період відпустки, вона підлягає продовженню на кількість календарних днів, протягом яких працівник відповідно до лікарняного листка був непрацездатний;

— виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

— настання терміну відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

— збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва.

При перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Навіть при продовженні відпустки невикористана частина щорічної відпустки не використовується працівником на свій розсуд, а має надаватися працівнику шляхом видання власником наказу про це. Сторони мають право погодити і питання перенесення відпустки у таких випадках на інший період.

На прохання працівника та за наявності згоди власника щорічну відпустку може бути поділено на частини. Це можливо за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж

14 календарних днів, при цьому законодавством не зазначається, яка частина відпустки може бути використана першою.

Допускається відкликання працівника із щорічної відпустки, але лише у разі, якщо це необхідно для таких цілей: запобігання стихійному лиху, виробничій аварії і негайного усунення їх наслідків; запобігання нещасним випадкам, простою, загибелі чи зіпсуттю майна підприємства, установи, організації, і лише за умов: погодження працівника; основна безперервна частина відпустки (до відзиву чи після нього) має становити не менше ніж 14 календарних днів. Оплата у разі відкликання працівника з відпустки здійснюється з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Законом також передбачено у разі звільнення працівника виплату грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. В тих випадках, коли відпустка не надавалася працівнику, наприклад, протягом 4 років, працівнику необхідно виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним щорічні відпустки за ці роки. При цьому розрахунковим періодом буде середня зарплата за останні 12 місяців, що передують виплаті грошової компенсації. Але виплата грошової компенсації замість невикористаних днів щорічної основної та додаткових відпусток (крім додаткової відпустки працівникам, що мають дітей) можлива і при продовженні трудових відносин, за умови, що тривалість наданої працівникові основної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні.