Головний напрям діяльності вашої профорганізації?

2019, 46
   

ДП «СхідГЗК»: побачити світло у кінці тунелю

11.04.2019

ДП «СхідГЗК»: побачити світло у кінці тунелю

Народний депутат України Максим ПОЛЯКОВ, про проблеми вітчизняного уранового виробництва

— У цілому питання енергетичної незалежності актуальне у світі для більшості держав. В Україні виготовляється концентрат природного урану для атомних електростанцій, ним країна забезпечена на 40 відсотків за рахунок власного виробництва на державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Стосовно світового обсягу від видобутку урану — це два відсотки. ДП «СхідГЗК» — єдиний в Україні і найбільший у Європі виробник уранового оксидного концентрату. Усі три його родовища знаходяться на теренах Кіровоградської області, Маловисківський район. Це — Смолінська, Інгульська і Новокостянтинівська шахти, остання, до речі, «новозбудована», але не добудована, ще остаточно не введена в експлуатацію. Новокостянтинівське родовище має дуже великий потенціал і потребує порівняно невеликих коштів для завершення будівництва, створення нових робочих місць. Шахта змогла б працювати десятки років і забезпечувати нашу атомну енергетику урановою паливною складовою. А щоб було зрозуміло, у загальному енергобалансі України 55–60 відсотків електроенергії припадає саме на атомну енергетику.

— Які перспективи розвитку власне атомної енергетики?

— Атомна електроенергія є найдешевшою і найбільш екологічною, за умови дотримання необхідної безпеки, безпечною. Ми розуміємо, що у найближчі десятки років — це єдиний перспективний і стабільний вид генерації електроенергії в Україні, є відповідні фахівці. До речі, Східний гірничо-збагачувальний комбінат на сьогодні — це майже 6 тисяч високопрофесійних працівників, які спеціалізуються саме на видобутку і збагаченні урану. На жаль, держава, і вже з року в рік, не приділяє належної уваги цьому сегменту промисловості, і тут накопичилися величезні проблеми. Сьогодні хочуть учергове скоротити багато працівників комбінату. Але що спричинило цю ситуацію: у 2017 році, коли змінилася методика затвердження тарифів у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), на нараду, де приймалося таке важливе для галузі рішення, не запросили ні представників НАЕК «Енергоатом», ні «СхідГЗК», аби врахувати й їхню думку. Прийняття необґрунтованого тарифу автоматично штовхнуло підприємство «у негатив» — мінус 900 млн гривень тільки у 2018 році. Зрозуміло, виробництво стає збитковим і рано чи пізно постане питання про закриття комбінату.

— Що впливає на формування тарифів?

— Важко зрозуміти логіку НКРЕКП, коли таке державне підприємство, як «СхідГЗК», відштовхнули і вирішили, «давайте десь урановий концентрат купувати» і «рівнятися на ціни на світовому ринку». Логіка короткозора. Так, на певний період закупівлі уранової руди на стороні вийдуть дешевшими. НКРЕКП орієнтувалася, за своїм розумінням, на правильні речі, але має бути державницький підхід до ситуації. Не можна за рахунок тарифу знищити цілу галузь, яка на сьогодні є універсальною. Не так багато у світі підприємств, які володіють і технологією і можливостями видобутку урану, тут задіяні фахівці рідкісного профілю, таких сьогодні просто нема де взяти.

Треба також враховувати, що тисячі людей, які працюють на підприємстві, платять податки — щороку «СхідГЗК» сплачує до бюджету величезні кошти. Одеський припортовий завод закрили кілька років тому, і тепер його не можуть відновити, бо фахівці вже виїхали до Катару, Алжиру, де заробітна плата у 3-7 разів вища. Якщо ми сьогодні скоротимо уранників, уже ніколи їх на підприємство не повернути.

— Як саме на підприємство впливають занижені тарифи?

— Це впливає, насамперед, на ціну продукту, тобто треба буде працювати у мінус, що означає скорочувати працівників. А там до кінця року може постати питання і про закриття структурних виробничих підприємств. Це при тому, що вони містоутворюючі. Наприклад, бюджет міста Смоліного на 90 відсотків формується за рахунок роботи шахт. Ліквідація підприємства, скорочення працівників призведе до знищення самого міста. Немає податків для міста, немає чим годувати родини. Замість того, щоб інвестувати у галузь, держава робить непоправні речі. Крім того, слід враховувати і те, що світові ціни на уран скачуть. Зараз у середньому це 110 доларів США, останнім часом ціна дещо підвищилася, хоча раніше опускалася до 75 доларів за кілограм. Інколи вартість підскакувала і до 200 доларів. Є багато світових монополістів, серед них Сполучені Штати Америки, Росія, які вдаються до такої тактики: спочатку ціну максимально знижують, аби будь-яке інше підприємство не могло конкурувати з ними, світова ціна опускається, конкуренти знищуються, і тоді ціна максимально зростає. Сьогодні надзвичайно важливо зберегти стратегічне українське підприємство, навіть, якщо воно виробляє уран за цінами трохи вищими, ніж світові. Інакше власного виробництва урану в Україні вже не буде.

— Який вихід із цієї ситуації?

— На сьогодні виходом із скрутної ситуації для ДП «СхідГЗК» могло би бути приєднання підприємства до ДП НАЕК «Енергоатом». Це розв’язало би багато проблем, насамперед, збереження самого комбінату, робочих місць. Зважаючи на те, що в «Енергоатома» є власні інвестиції, є можливість збільшення державних інвестицій, залучення приватних коштів, і тоді більш інвестиційно привабливою стане у цілому галузь. Це буде державницьке рішення, яке одразу посилить і збалансує підприємства атомно-енергетичного комплексу. Під «одним дахом» перебуватимуть НАЕК «Енергоатом», яка є основним бенефіціаром в отриманні урану, що виробляється і використовується для атомної енергетики, і «СхідГЗК», який цю уранову продукцію видобуває. Це буде не лише збереження підприємства і його працівників, а й надійна інвестиція для надзвичайно перспективної Новокостянтинівської шахти.

— З відповідною пропозицією вже зверталися до Уряду?

— Так, створена робоча група, яка сьогодні над цим працює: представництво є від «СхідГЗК», від урядової сторони питання веде Степан Кубів, перший віце-прем’єр-міністр—міністр економічного розвитку і торгівлі України. Так, уже є такі звернення, проте, питання повинно вирішуватися терміново, часу обмаль, уже назріла ситуація, що загрожує скороченням працівників. Цього категорично робити не можна, треба врятувати підприємство, дати стабільність і роботу уранникам, щоб вони відчули, що держава про них турбується, і що їхня робота потрібна. Важливо сказати і про таке. Для того, щоб закрити/законсервувати шахту, потрібні сотні мільйонів гривень. Для українського бюджету це фантастичні кошти. Але виведення уранової шахти з експлуатації — це завершальний технологічний процес. Тож ще будуть потрібні й потрібні мільйони гривень на утримання їх у законсервованому стані. Ще й через це питання ліквідації підприємств безглузде.

— Україна забезпечує себе на 40 відсотків урановим оксидним концентратом, 60 відсотків закуповуємо, за якою ціною?

— Якщо для вугілля є світова біржа, то для урану її не існує. Ціна на цю сировину, як уже казав, постійно змінюється, це можуть бути як мінімальні тарифи, так і максимальні. У цьому якраз найбільші ризики для України. Але у нас є шахти, які працюють, мають потенціал. Видобуток уранової руди ми можемо збільшити на 10-30 відсотків, а можемо і повністю, стовідсотково, забезпечити цією продукцією нашу ядерну енергетику.

— Ми говоримо про власний видобуток газу, щоб не бути залежними від Росії. З цією ж метою можемо забезпечувати себе українським ураном для атомної галузі?

— У шахт є можливості і зрозумілі бізнес-плани. Якщо в ці уранові родовища вкласти інвестиції у 2019–2020 роках, то вже у 2021 році буде збільшення видобутку. І ще одне, про що сьогодні не говорять. Ми закуповуємо уран, вивозимо валюту з держави, як наслідок маємо негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке з кожним роком збільшується, ми, насправді, не інвестуємо, а вимиваємо кошти з країни. У світі поширюється протекціонізм вітчизняного виробника, так робиться зараз у Сполучених Штатах Америки, вони захищають своє власне виробництво, виводять з Китаю підприємства і відкривають їх у США. А в Україні, навпаки: давайте, усе будемо купувати, знищуючи своє виробництво. І при цьому розповідаємо про віртуальну енергетичну незалежність. Треба бути незалежними, а не «хотіти».

Альтернативи атомній енергетиці у нас поки що немає. І «СхідГЗК» є унікальним підприємством, яке нічим замінити. Ми знищили свої автомобільні заводи, і нам з усього світу скидають мотлох. І в інших галузях, які було ліквідовано, ми повністю на них «поставили крапки», і їх уже неможливо відродити. У нас задосить і математиків, і фінансистів, якщо вони розкладуть усе за цифрами, буде зрозуміло, що і сьогодні і завтра нам економічно вигідно утримувати власні шахти і заробляти на них. Але, насамперед, нам бракує державників, які з державницьких позицій приймали би державні рішення. Повинна, передусім, бути чітка стратегія розвитку атомної галузі, на 10-15 років, як мінімум, як це робиться скрізь у світі. Тоді галузь стане інвестиційно привабливою, бо в інвесторів буде розуміння того, як галузь розвиватиметься. А у нас приймаються рішення НКРЕКП — «містечкового рівня», не враховуються думки галузевих фахівців, які, навіть, не запрошуються на засідання Нацкомісії. Через це ставимо цілу урановидобувну галузь на коліна, яка може, навіть, зникнути. Надіюсь на розуміння депутатів, що атомну енергетику треба розвивати, і уран для потреб атомних станцій треба видобувати в Україні. Це має бути спільна робота і турбота: і профільного комітету Верховної Ради України, і профільного міністерства, Міністерства економіки та розвитку України, загалом на рівні держави і за підтримки Уряду.

Читайте також:

14.11.2019
Борьба за мирный атом
Борьба за мирный атом
В статье «Размышления у парадного подъезда МЭЭ» («УЦ» за 24 октября этого года) говорилось об акциях протеста работников уранодобывающей...
12.11.2019
Атомпрофспілка в громадських радах
Атомпрофспілка в громадських радах
Одним з основних напрямів діяльності Атомпрофспілки є робота з громадськими радами при центральних органах виконавчої влади. Представники Атомпрофспілки активно...
06.11.2019
Григорій Осовий: «Жадоба влади»
Григорій Осовий: «Жадоба влади»
Так можна охарактеризувати законопроект 2275, поданий групою народних депутатів від «Слуги народу», який 30 жовтня розглянуто на засіданні...
05.11.2019
«Червоні лінії» від профспілок
«Червоні лінії» від профспілок
«Червоні лінії» до проекту Трудового кодексу від профспілок...
останні публікації
14.11.2019
Атомпрофспілка на солідарній акціії
14 листопада у Києві представники Атомпрофспілки у числі інших всеукраїнських профспілок та територіальних профоб’єднань, що входять до складу ФПУ,...
13.11.2019
14 листопада - солідарна акція профспілок у Києві
Профактив всеукраїнських профспілок та територіальних профоб’єднань, представники трудових колективів, працівники апарату ФПУ завтра, 14 листопада, вийдуть на солідарну акцію...
12.11.2019
Споживчий кошик не враховує усіх необхідних потреб
На виконання рішення СПО об’єднань профспілок 12 листопада відбулося засідання профспілкової робочої групи з напрацювання пропозицій щодо зміни методології...
11.11.2019
Генеральний директор РАЕС зустрівся із профактивом
На Рівненській АЕС відбулося чергове засідання профспілкового активу за участю генерального директора підприємства Павла Павлишина. Зустріч близько 60 представників...
08.11.2019
Профссторона не бере участь у засіданнях соцстраху
Профспілкова сторона призупинила свою участь у засіданнях правління Фонду соціального страхування України через порушення паритетності представництва та порушення принципів соцдіалогу....