Профспілки до людей найближче
Міський голова Славутича Володимир Удовиченко:
Місцева влада, а профспілки взагалі, вони до людей найближче
— Володимире Петровичу, запитання як кореспондента профспілкової газети. 20 червня має відбутися виїзний, під Києвом, черговий Пленум ЦК Атомпрофспілки, на якому розглядатиметься один із пунктів порядку денного про проект Стратегії модернізації Федерації профспілок України, її членських організацій. 26 червня така ж тема як головна обговорюватиметься на засіданні Ради ФПУ. Ваша думка про сучасні завдання і цілі профспілкового руху у країні?
— Хочу сказати, що всі ми намагаємося не просто вступати до якогось союзу, а прагнемо вийти на шлях поліпшення добробуту людей, кожного громадянина. Ми хочемо створити нові стандарти життя і бачимо, де люди живуть краще, наприклад, у тій же Америці, Німеччині, у Франції… Ми бачимо, як тепер живуть наші давні опоненти-друзі, польські громадяни, а ми, українці, геть відстали. Хоча стартові можливості на початку реформування, у 90-ті роки, в України були кращі, і потенціал був — не порівняти. Але ми відтоді топчемося на місці, забалакали проблеми, на поталу чиновникам віддали у розпорядження народні кошти, і тому сьогодні є позаду всіх. Так само це можна співвіднести до професійного руху. Скажімо, під час останніх революційних подій на київському Майдані, де люди різного віку, здебільшого молодь, обстоювали європейські цінності життя, практично не було чутно профспілок. І зараз їх не відчувається.
А що таке професійні рухи у західних країнах? Це згуртовані, солідарні об’єднання, які ведуть на постійній основі паритетний діалог із владами й урядами. І якщо десь, щось і хтось із «верхів» не так діє, тоді відбувається моментальна реакція і блискавична готовність зорганізувати будь-яку попереджувальну протестну акцію, і далі покрити страйком усю країну чи галузь. Ми бачимо, як чітко там можуть паралізувати й авіарух, залізничні перевезення, перекрити автомобільні траси. І це робиться дуже швидко, тобто сьогодні і наші професійні об’єднання мають бути по-справжньому дійовими, як у Європі, захищати досягнуті соціальні стандарти життя, регулярно порушувати перед владою проблеми.
Й Україна повинна зараз відійти від усіх тих старих рудиментів, коли профспілки були просто придатком до державної системи. З метою захисту трудового народу дуже важливо зрозуміти свою істинну функцію і вийти на іншу модель відносин, абсолютно незалежну, на рівні співпраці з владою і працедавцями. Наступально обстоювати позиції перед можновладцями, не догоджати їм, а бути профспілковою «скалкою».
Хочу сказати, що сьогодні працівників, за великим рахунком, зважаючи на величезні прогалини у законодавстві, можуть захищати лише профспілки, і лише вони таку можливість мають за законом. Саме профспілки, як і місцева влада, вони до людей найближче. Але наші профспілки, на превеликий жаль, сьогодні не готові до того, щоб боротися за соціальну справедливість, а це для них моральний дороговказ. І хочу підкреслити, що наша Атомпрофспілка України виділяється із загального профруху, вона завжди була і є на принципових позиціях, має значний досвід боротьби і результативності партнерського діалогу в інтересах членів профспілки, всіх працівників, і, що дуже важливо, вірна традиціям спілчанської громади. До речі, саме у Славутичі, з подачі, так би мовити, і під прапором Атомпрофспілки був зорганізований наприкінці 90-х років перший в незалежній Україні Майдан, з наметами і вогнищами для зігріву, коли атомникам заборгували кількамісячну зарплату.
Сподіваюся, що з огляду на теперішні перетворення, оновлення владних інституцій у державі профспілковий рух в Україні геть зміниться і слугуватиме, за своєю природою, тактикою і стратегією роботи звичайним трударям, підвищенню доходів людей, забезпеченню їхніх прав і власних, профспілкових, також. Новітні профспілки мають стати реальною силою громадянського суспільства.
(Повністю інтерв’ю буде надруковано)
Микола Варчин