Реформа трудового законодавства у Франції

20.11.2019

Реформа трудового законодавства у Франції

– Ренато, що Вас привело до Києва?

– Я приїхала в складі міжна­родної громадської делегації подиви­тися, які процеси проходять в суспіль­ному житті Украни. Наш візит не тіль­ки до столиці, ми побуваємо і в східних регіонах країни, щоб своїми очима по­бачити стан тих територій, які розта­шовані близько до зони конфлікту.

– Сьогодні в Україні гостро по­стало питання реформування тру­дового законодавства – КЗпП, який діє ще з 1971 року і з різними змінами та доповненнями дійшов до наших днів. За період незалеж­ної України, в умовах змін на рин­ку праці було підготовлено кілька проектів нового Трудового кодек­су, але жоден з них не отримав схвалення українського парламен­ту. Нова влада заблокувала остан­ній варіант Трудового кодексу, який був відносним компромісом між роботодавцями і профспілка­ми і який пройшов перше читання у Верховній Раді. Наразі профіль­ний парламентський комітет пра­цює над власним варіантом лібе­рального Трудового кодексу.

У зв’язку з цим хотілося б дізна­тися про ситуацію у Франції в цій сфері. Ми знаємо з інформаційних повідомлень в пресі і на телеба­ченні, що у вас ішла серйозна бо­ротьба в період реформування трудового законодавства. Розка­жіть, як це відбувалося. На чому наполягали французькі профспіл­ки, і який результат цієї боротьби?

– Насамперед потрібно сказати, що система соціально-трудових відносин у Франції, частиною якої є і Трудовий кодекс, складалася протягом двох століть. Це тривалий історичний про­цес, який в результаті боротьби тру­дящих привів до встановлення до­сить прийнятних умов праці в країні.

З моменту кризи 2008 року керівни­цтво країни прискорило перебудову всієї сформованої системи, а фактич­но організувало підрив її основ. При­чому в тому, що стосується Трудового кодексу, підійшли досить хитро, але це стає класичним підходом в Євросо­юзі. Якщо раніше Трудовий кодекс був обов’язковим мінімумом для ро­ботодавців, а соціальний діалог в га­лузі або на підприємстві міг його тільки покращувати, то тепер ключо­ва роль відводиться колективній уго­ді на підприємстві. Це дозволяє зни­зити рівень соціальної захищеності. Фактично, з таких основних питань, як співвідношення оплати праці і ре­альної тривалості робочого дня Тру­довий кодекс носить тепер рекомен­даційний характер.

– Простіше кажучи, можна пла­тити менше і не дотримуватися со­ціальних стандартів?

– Саме для цього і запущено нову систему соціально-трудових відносин у Франції. І крім того, ще введений механізм референдуму, коли робото­давець може безпосередньо запитати думку трудового колективу в обхід позиції профспілок. Поки перший та­кий референдум, у сфері торгівлі, з тріском провалився.

Профспілки чинили величезний опір закону про реформу Трудового кодексу. Французькі профспілки дуже активні і інформують населен­ня, яке розуміє, що якщо профспілка кличе, то потрібно виходити. Були ве­ликі демонстрації в Парижі і по всій країні. Ми вивели близько 2 млн лю­дей. Демонстрації було дуже жорстко придушено. У нас після серії терорис­тичних актів 2015 року було внесено поправки до законодавства, які роз­ширюють можливості поліції, і влада їх відразу ж і застосувала щодо де­монстрантів, які вийшли захищати свої трудові права. Тобто не за при­значенням, не проти терористів.

– Ви виходили самі або вас під­тримували якісь політичні сили?

– Ні. За традицією, профспілка ви­ходить окремо від політичних партій. Деякі політичні партії були проти ре­форми, але у Франції, з часів генерала де Голля і війни в Алжирі, тобто над­звичайної ситуації, в законодавстві є можливість вводити якісь важливі заходи декретом, оминаючи парла­мент. Реформа трудових відносин була прийнята саме таким чином, тобто фактично все це сталося неде­мократично.

– Ренато, скажіть, після всіх змін, що залишилося від трудово­го законодавства на сьогодні у Франції? Яка роль профспілок у процесі регулювання трудових відносин, що конкретно змінило­ся, в чому вас обмежили як проф­спілки?

– Ці реформи проходили під прапо­ром посилення соціального діалогу. При цьому були реорганізовані ради трудового колективу і, за найнижчи­ми оцінками, число обраних в них скоротилося на 30%. Природно, що в ці ради масово обиралися профспіл­кові працівники. Тобто в реальності відбувається процес згортання робіт­ничої демократії на підприємствах.

Реформа робить ключовим еле­ментом переговорний процес між профспілками і роботодавцями на рівні підприємства, з прийняттям прямого волевиявлення трудящих че­рез референдум трудового колективу, і при цьому різко скорочує реальні можливості профспілок на місцях.

– У тому трудовому законодав­стві, яке існувало до реформи Ма­крона, було, наприклад, одне. Від­булася реформа. Все те саме і зали­шилося, на що профспілки мали право, або їм звузили в новому трудовому законодавстві їх пра­ва? Ось я Вам уже наводив при­клад, що в Україні не можна звіль­нити члена профспілки без згоди профкому. Я думаю, що і у Франції трудове законодавство визначало права профспілок?

– Членство в профспілці не захи­щає від звільнення. На підприєм­ствах є профспілкові представники, яких можна звільнити лише за зго­дою міністерства праці. Раніше це було політично не дуже прийнятним, а тепер міністерство вільніше дає свою згоду на такі речі.

А взагалі профспілка у Франції – це дуже живий механізм, тобто проф­спілковий рух побудовано, у всякому разі в нашій профспілці, від низу до верху. І уряди, які змінювали один од­ного в останні роки, завдали нам бага­то поразок, тож проблема в тому, що люди втратили віру в ефективність профспілкової форми боротьби.

– Що конкретно втрачено проф­спілками? Було і стало. Або ж про­сто змінився їхній імідж в очах трудящих.

– Процес підступний. Це навіть не імідж. Трудящі розуміють, що ми бо­ролися, і вони самі виходили на вули­цю, але – не вийшло. У Франції всту­пити до профспілки – це не опинитись під захистом чи під чиїмсь крилом. Це насправді оголосити, що я і себе, й інших не дозволю скривдити.

– Тобто йдеться про усвідомлене членство в профспілках? Людина розуміє, що вона вступає до проф­спілки не для того, щоб отримати якісь преференції, а для того, щоб самій захистити себе і свої права?

– Так. Але послаблення трудового законодавства призводить до неста­більної зайнятості. Стало легше звіль­нити людину. Ну, а кого звільняти­муть у першу чергу? Тих, кому потріб­но більше або взагалі щось потрібно.

– А що раніше заважало робото­давцю звільнити працівника?

– Процес звільнення був складні­шим, і простіше було його опротесту­вати в суді. У вересні п.р. омбусмен Франції і МОП опублікували спільне дослідження, в якому чітко й офіційно визнано, що члени профспілки зазна­ють значної дискримінації, і люди не вступають у профспілку, бо їм це за­шкодить як у просуванні по службі, так і збереженні своєї зайнятості. Люди сумніваються, чи йти їм у проф­спілку, бо роботодавець це відстежує і просто так не вибачає.

– Одна з «фішок» нового лібераль­ного трудового законодавства, щодо якого відбуваються дебати в Украї­ні, це перехід на індивідуальні тру­дові договори (контракти). Інша справа, коли є колективний захист і профспілка, яка веде переговори з роботодавцем і захищає права своїх членів, забезпечуючи визначений законодавством рівень соціального захисту. Я хочу зрозуміти, що наразі змінилося в трудовому законодав­стві Франції. Якою була роль проф­спілки і якою вона стала тепер?

– Права 90% зайнятих у Франції за­хищені колективними договорами, які, як я вже говорила вище, до рефор­ми могли тільки покращувати поло­ження трудового кодексу. Роботода­вець не зобов’язаний надавати контракт. А якщо він все ж укладається, то в ньому вказується мінімальна інфор­мація (термін, дата початку).

– І все ж французькі профспілки після цього не підняли руки і не здалися. Вони продовжують бо­ротьбу. Якщо люди почали бороти­ся, то вони будуть боротися до останнього. Чи є в планах фран­цузьких профспілок на найближчу перспективу нові акції, що вони бу­дуть робити на захист трудящих?

– Є, тому що порядок денний диктує уряд, а у нього завжди є, що зруйнувати. Зараз вони передбачають реформу пен­сійної системи, і на 5 грудня профспілки запланували міжпрофесійний страйк, який обіцяє бути дуже потужним.

– А ми можемо сказати, що уряд Франції іде шляхом лібералізації?

– Ще й як. У нас ультраліберальний уряд.

– Це, напевно, світовий тренд, тому що у нас теж.

– Ну, трудящим від цього легше не стає.

– Є така нова протестна течія «жовті жилети». Вони виходять спонтанно, самоорганізовуючись?

– «Жовті жилети» – результат за­гальноєвропейської політики жор­сткої економії і нехтування владою таким каналом спілкування з насе­ленням, як профспілки.

Відразу після кризи 2008 року Фран­ція була однією з країн, яка в соціально­му плані відносно безболісно сприйня­ла цей шок. Оскільки спрацювали соці­альні амортизатори: захист зайнятості, соціальні трансферти. За 10 років влада осушила цю систему, що діяла за прин­ципом соціальної справедливості. Вони прибрали з-під неї податкову базу, ви­мили її ресурси. Коли Макрон прийшов до влади в 2017 році, його першим рі­шенням було скасувати податок на ба­гатство, введений ще на початку 1980-х як елемент соціальної справедливості, який відіграв і символічну роль, і гроші приносив до бюджету.

– В Україні теж є такий податок.

– Макрон його прибирає і, природ­но, здобуває в очах населення імідж президента багатих, що спочатку йому навіть подобалося. Рік по тому, аби звести кінці з кінцями в державно­му бюджеті, уряд вирішує різко підви­щити податок на дизельне пальне. Слід нагадати, що свого часу держава фінансово заохочувала купівлю ди­зельних автівок, і їх купував середній клас. А уряд раптом заявляє, що такі машини забруднюють нам атмосферу і несприятливо впливають на довкіл­ля. Збори, які вони очікували від цьо­го податку, дорівнювали втратам від скасування податку на багатство. Це й стало тією краплею, яка переповни­ла чашу терпіння. Народ почав спон­танно виходити на протестні акції по суботах. На цій обставині важливо на­голосити, тому що профспілкові акції проводяться по буднях, тобто це страйк, а під час страйку зарплату не платять. Цього населення собі дозво­лити вже не може, тому воно вихо­дить по суботах ось уже скоро як рік.

– Коли у Франції в останній раз був масштабний національний страйк?

– Був масштабний страйк залізнич­ників навесні 2017 року, у вчителів – цього літа, зараз в енергетиків, оскіль­ки їх збираються приватизувати.

– Наскільки важко у вас розпо­чати страйк? В Україні для цього потрібно здолати довгий шлях, а у Франції?

– У Франції в приватному секторі на страйк можна вийти спонтанно, а в державному секторі, де рівень захисту працівника вище і страйки були часті­ше, ввели систему повідомлення за 5 днів, а роботодавцю надали можли­вість організувати мінімальний рівень послуг. Тому нині деякі страйки спо­живач послуг може і не відчути на собі.

Але насправді ліберальні ідеологи все ж таки не можуть усвідомити, що гнів народний є, і він знайде собі вихід. Наведу приклад. У середині жовтня в нас сталося зіткнення пасажирського і товарного потягів. Було поранено ма­шиніста і кількох пасажирів. Таких по­дій не було ніколи, а тепер це сталося через спрощення системи безпеки і контролю. За законом працівник може відмовитися вийти на роботу, якщо іс­нує загроза його безпеці. З юридичної точки зору, це не страйк. І залізнични­ки масово скористалися цією можли­вістю, і рух зупинився на кілька днів. Роботодавець і уряд почали погрожу­вати переслідуванням у суді, кваліфі­куючи це як нелегальний страйк. Але рівень невдоволення був таким потуж­ним, що вони відступили і відмовили­ся від ідеї судових репресій.

Тактика влади – придушити і не ба­чити, а це небезпечна річ, адже в якийсь момент у щось виллється. Демократія, в тому числі робітнича, вона для чого? Щоб домовлятися. Щоб гострі кути згладжувати, шукати компроміс, своєчасно вирішувати проблему. І руй­нування оцих механізмів, придушення активності населення і профспілок – не­далекоглядна політика. Може бути, що іноді нам видніше, ніж десяти держав­ним діячам, навіть якщо вони обрані.

ДИСКУСІЮ ВІВ ЮРІЙ РАБОТА

 

останні публікації
01.04.2020
Атомпрофспілка нагадує владі про закони
Атомпрофспілка звертає увагу на те, що кваліфікаційні вимоги до керівника оператора українських АЕС були прийняті після аналізу причин аварії...
01.04.2020
Опитування для оцінки впливу пандемії
Опитування для оцінки впливу пандемії на діяльність громадянського суспільства...
31.03.2020
100% зарплати, досягнутих профспілками
Працівники в Європі, які постраждалі від кризи, спричиненою пандемією коронавірусу, й надалі отримуватимуть до 100% своєї звичайної заробітної плати...
30.03.2020
У місті-супутнику РАЕС цілодобово дезінфекзаходи
Рятувальники Другого державного пожежно-рятувального загону (ДПРЗ-2) з охорони Рівненської АЕС разом із поліцейськими та представниками ГФ «Вараська муніципальна варта»...
29.03.2020
ЗАХИСТИТИ МЕДИКІВ
Європейські медичні працівники та їх студентські організації закликають Європейську комісію і уряди підтримати і захистити медичних працівників, які борються...