«Нас є кому вчити профспілкової роботи»

«Нас є кому вчити профспілкової роботи»

У жовтні поточного року у Києві фахівцями ЦК Атомпрофспілки для нечисленних членських організацій було проведено дводенний семінар-навчання. Участь у ньому взяли і голови первинних профспілкових організацій національних природних парків та заповідників. З окремими із них поспілкувалася під час коротких перерв на заняттях кореспондент газети.

Світлана Тарабан, голова первинної профспілкової організації Національного природного парку «Білобережжя Святослава» (м. Очаків Миколаївської області):

— Наш парк наймолодший серед усіх НПП, що перебувають на обліку Атомпрофспілки України. Утворений він у березні поточного року, а вже у травні ми провели збори трудового колективу, на яких вирішили, що наша профспілкова організація неодмінно має бути у складі Атомпрофспілки, тоді ж і надіслали протокол до її Центрального комітету. У нас був певний вибір — пропонували приєднатися до профспілки працівників державних установ, але ми знали, що чимало наших колег перебувають саме у профспілці атомників і відгуки їхні позитивні, тому ми довго не вагалися.

Я у профспілковій роботі не новачок, займаюся нею понад десять років, була головою райкому профспілки працівників держустанов. Тож є з чим порівняти і фінансове, і організаційне забезпечення. Дуже важливим для нас є профспілкове навчання, яке в Атомпрофспілці системно проводиться. А ще є профспілкова газета, яка регулярно приходить на наш сайт. Кожен працівник має змогу подивитися її, знайти щось цікаве для себе (з наступного року «Атомник України» буде безплатно розсилатися у всі новостворені організації, які входять до складу Атомпрофспілки. — Прим. ред.).

У штаті НПП «Білобережжя Святослава» 65 співробітників, 80% яких знаходиться не на материковій частині, а на Кінбурнській косі (це Дніпро-Бузький лиман), із 35 тис. кв. км території — 25 тис. водного фонду. Там працюють усі наші інспектори, начальники відділень, тому основну профспілкову роботу проводжу, коли приїжджаю до них, допомагаю щось організувати. Дуже не вистачає нам юридичних знань, навіть на суто побутовому рівні, з тими ж банками розв’язати якусь фінансову проблему, тому важливим для нас є рішення, прийняте на семінарі про закріплення за кожною маленькою первинною профспілковою організацією юристів та інспекторів з охорони праці відділу колективно-договірної та правової роботи ЦК Атомпрофспілки.

Оксана Осташук, голова первинної профспілкової організації Національного природного заповідника «Горгани»:

— Заповідник існує 15 років і стільки ж працює наша профспілкова організація, яка відразу  увійшла до складу Атомпрофспілки, бо вона, переконана, одна з найпотужніших і найвпливовіших в Україні. Я працюю в «Горганах» з 2000 року і мене вже тричі обирали головою первинки. Разом з найманими працівниками у нас 55 співробітників, лише двоє з них не є членами профспілки. Свого часу і директор написав заяву про вихід із профспілкової організації, але коли прийшла біда і йому потрібна була підтримка, він знову став членом профспілки. Остаточно упевнився у важливості членства в профспілці, коли побував на минулорічному семінарі-навчанні у Яремчі, який організувала Атомпрофспілка (з поважних причин я не змогла туди поїхати).

Налагоджено двосторонній зв’язок з фахівцями, працівниками апарату ЦК, які ніколи не відмовляють у консультаціях, порадах, іншій допомозі.

Працюємо за укладеним Колективним договором, а це дисциплінує усіх працівників. Профспілкових грошей у нас небагато, тисяч десять на рік. Виділяємо їх на спортивно-масову роботу, зокрема, купили все необхідне для гри у теніс, шашки, шахмати придбали. Організовуємо «поїздки вихідного дня». Наприклад, побували у долині нарцисів на Закарпатті, у наших колег у Галицькому національному природному парку. Якби мали свій транспорт, то поїздок було б значно більше. Ми надаємо матеріальну допомогу тим, хто її потребує.

У «Горганах» працює два науково-дослідні природоохоронні відділення, одне з яких я очолюю. Наш заповідник було створено, щоб зберегти праліси сосни кедрової та смерекових насаджень, яким понад 200 років. Куратор — Львівський державний університет, студенти якого постійно проходять у нас практику. А ще багато науковців приїжджає із-за кордону, бо там немає таких лісів, куди б не ступала нога і не торкалася рука людини. Ми співпрацюємо зі Всесвітнім фондом дикої природи, виграли грант і вони нам допомагають. А ще обмінюємося досвідом з колегами з НПП «Карпатський», з Карпатським біосферним заповідником.

Для туристів наші заповідні місця закриті, але є науково-пізнавальні стежки, щоб пройтися ними, обов’язково треба брати у нас дозвіл.

Віта Андрусик, голова первинної профспілкової організації Національного природного парку «Прип’ять — Стохід»:

— Наш національний природний парк у серпні відсвяткував п’яту річницю від дня створення. За цей період ми налагодили наукову та екоосвітню роботу, а також співпрацю з колегами з Польщі, Нідерландів, Франції. Так, наприклад, до нас часто приїжджають науковці з Піренейського національного парку і разом з нами вивчають орнітологію. Взагалі, французам дуже подобаються наші відкриті ландшафти, озера, річки, ліси, маємо торф’яні масиви, які утримують вуглекислий газ. І це їм цікаво. Ми розвиваємо зелений туризм, тому охоче переймаємо досвід наших французьких колег. У вересні, завдяки екологічній громадській організації, у якій працює українка з французьким громадянством, були у їхньому заповіднику біля Середземного моря, а потім поїхали у Піренеї. До речі, там за рік буває до півтора мільйона туристів, розвинений і кінний, і піший туризм, рибальство, мисливство.

Ми у себе розвиваємо водний туризм, сплави на байдарках (максимум — на 25 людей) — це дводенні та семиденні тури. Річка Стохід так називається, бо має сто ходів, її туристи називають Малою Амазонією. Там треба дуже добре орієнтуватися, щоб не заблукати. Я розумію, чому іноземцям у нас так подобається. Бо у них там цивілізація, все перенасичено промисловими об’єктами, багато транспорту, немає спокою. А у нас можна відпочити без хаосу, наодинці з природою.

Усі туристичні маршрути (водні, піші, кінні) організовуються через дирекцію парку або наш відділ екологічної освіти та рекреації, у якому я чотири роки працюю заступником начальника. Наш парк, у якому 75 працівників, шестеро з яких — природоохоронці, унікальний тим, що налічує 73 види тварин, занесених до Червоної книги України, 41 вид рослин також є червонокнижними, 12 з них зростають у болотистій місцевості. У НПП «Прип’ять — Стохід» щороку проводяться масові фестивалі «Поліська регата» та «Українська косовиця». Детальніше про них можна дізнатися на нашому сайті в Інтернеті, який постійно поновлюється новинами.

До Атомпрофспілки ми вступили у квітні поточного року. Я приїхала на семінар, щоб побільше дізнатися про саму організацію, провести таку собі оглядову роботу, почути інформацію, яку потім можна було б втілити у подальшій профспілковій роботі. Переконалася, що нас є кому вчити її азів. Про Атомпрофспілку є чимало інформації на сайті організації, в галузевій профспілковій газеті «Атомник України», яка поки що доступна нам тільки через Інтернет, ми її із задоволенням перечитуємо, я навіть роздруковую примірники газети для наших працівників. Особливо ми цікавилися матеріалами V З’їзду Атомпрофспілки, там була змістовна і пізнавальна інформація.

Коли приймали рішення про вступ до Атомпрофспілки, ознайомилися зі Статутом, нам прийнятні усі його пункти. Дуже важливим є те, що в Атомпрофспілки є молодіжне крило, у нас майже 20% працівників — це молодь.

Людмила Гап’юк