Енергетична стратегія України до 2030 року

Енергетична стратегія України на період до 2030 року

(Продовження.

Початок у номері №    8)

4. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ПРОМИСЛОВОСТІ

4.1.Поточний стан та розвиток атомної енергетики

Станом на кінець 2010 р. на чотирьох діючих АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Южно-Українська) експлуатувалися 15 ядерних енергоблоків загальною потужністю 13,835 ГВт. Протягом останніх 5 років частка АЕС становила 47—48% від загального обсягу виробництва електроенергії в Україні, середній коефіцієнт використання встановленої потужності енергоблоків АЕС за результатами 2010 року становив 73,6%.

У 2010 р. строки експлуатації енергоблоків №    1,2 Рівненської АЕС загальною потужністю 0,835 ГВт були подовжені на 20 років понад 30-річний термін, передбачений вихідним проектом. У період 2012—2019 рр. спливають проектні терміни експлуатації 10 енергоблоків загальною потужністю 10 ГВт, у 2025 р. — ще одного енергоблока потужністю 1 ГВт.

4.2. Напрями розвитку атомної енергетики України

Протягом періоду до 2030 року планується збереження частки генерації електроенергії АЕС на досягнутому рівні — близько половини загального обсягу вітчизняного виробництва. Розмір частки ядерної енергетики в загальному балансі електроенергії підлягає перегляду  залежно від макроекономічних показників економіки України, кон’юнктури світових ринків енергетичних ресурсів та ступеня розвитку та впровадження прогресивних технологічних рішень в енергетиці.

Розвиток атомної генерації в період до 2030 р. передбачає:

Підвищення безпеки діючих АЕС;

Підвищення надійності та ефективності експлуатації діючих АЕС;

Продовження експлуатації АЕС у понадпроектний термін;

Спорудження та введення в експлуатацію у період до 2030 р. нових ядерних енергоблоків мінімальною сукупною потужністю (може бути збільшена залежно від проекту):

— 2 ГВт за песимістичним сценарієм;

— 5 ГВт за базовим сценарієм;

— 7 ГВт за оптимістичним сценарієм;

у тому числі:

— затвердження у встановленому порядку Кадастру майданчиків для будівництва енергоблоків нових АЕС;

— прийняття рішень щодо будівництва енергоблоків нових АЕС та енергоблоків, що заміщують потужності діючих АЕС;

— будівництво енергоблоків №    3, 4 Хмельницької АЕС;

— будівництво енергоблоків на нових майданчиках;

— будівництво нових енергоблоків на майданчиках діючих АЕС (у т.ч. на заміну енергоблоків, які будуть виведені з експлуатації);

— виконання робіт з підготовки енергоблоків до зняття з експлуатації після завершення додаткового періоду їх експлуатації.

Крім того, безумовними складовими розвитку ядерної енергетики є удосконалення інфраструктури підтримки та забезпечення розвитку атомної генерації.

4.2.1. Підвищення ядерної, радіаційної та екологічної безпеки експлуатації

Починаючи з 80-х років на діючих АЕС України реалізовувався ряд програм з підвищення рівня їх експлуатаційної безпеки. Згідно з висновками Держатомрегулювання та міжнародних експертів, на сьогодні він відповідає світовому рівню безпеки АЕС того ж покоління. Однак потенціал подальшого підвищення рівня безпеки на вітчизняних АЕС не вичерпано. Подальша діяльність за цим напрямом у період до 2017 року буде здійснюватись у рамках Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки АЕС України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2011 року

№    1270, та додатковими заходами, що рекомендовані за висновками Національного звіту України щодо результатів проведення цільової переоцінки безпеки ядерних установок, розміщених на майданчиках АЕС («стрес-тестів»), з урахуванням уроків аварії на АЕС «Фукусіма-Даічі» в Японії, яка сталася в березні 2011 року для АЕС України. Комплекс заходів визначений, виходячи з необхідності:

Забезпечення повної відповідності вимогам та положенням нормативно-правової бази національного законодавства;

Дотримання національних вимог безпеки;

Урахування рекомендацій міжнародних експертних організацій для досягнення відповідності міжнародним стандартам безпеки;

Впровадження заходів, рекомендованих Звітами з аналізу безпеки;

Забезпечення функціонування системи фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів;

Урахування власного та міжнародного досвіду експлуатації.

Прийнятність рівня екологічної безпеки об’єктів ядерної енергетики та його відповідність вимогам законодавства і найкращій міжнародній практиці доведена як результатами оцінок впливів на навколишнє середовище, виконаних до спорудження нових об’єктів (енергоблоки №   4 Рівненської АЕС та №    2,3,4 Хмельницької АЕС, централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, заводу з виробництва ядерного палива), так і результатами моніторингу екологічного стану навколишнього середовища в зонах спостереження АЕС. Реальні величини викидів та скидів радіоактивних речовин діючих АЕС призводять до додаткової дози опромінення населення, що не перевищує 10% від припустимої для АЕС квоти, або 0,8% від ліміту дози для населення.

Обсяг фінансування на заходи для підвищення безпеки експлуатації та екологічної безпеки АЕС на період до 2030 року становить близько 25 млрд. грн., в т.ч. 15 млрд. грн. на реалізацію Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки діючих АЕС України та 10 млрд. грн. на інші заходи підвищення безпеки, що потребуватимуть виконання відповідно до національної нормативно-правової бази.

4.2.2. Підвищення надійності та ефективності експлуатації діючих АЕС

Підвищення надійності та ефективності експлуатації АЕС заплановано, зокрема, шляхом заміни певного застарілого обладнання, реалізації відповідних заходів для скорочення тривалості ремонтів, збільшення міжремонтних інтервалів, переходу на роботу з підвищеною потужністю, зниження втрат при виробництві електроенергії на АЕС.

Передбачається, що до 2030 року середньорічний КВВП енергоблоків діючих АЕС підвищиться до 78—80%, середньорічний КВВП нових енергоблоків буде на рівні 82—85%.

Витрати, пов’язані з підвищенням надійності та ефективності експлуатації АЕС, на період до 2030 року оцінюються, виходячи з показника 1 млрд. грн. на 1 ГВт встановленої потужності, та становлять близько 15 млрд. грн.

4.2.3. Продовження експлуатації АЕС у понадпроектний термін

У період до 2030 року має бути забезпечене виконання заходів та прийняття рішень щодо подовження строку експлуатації 11 діючих енергоблоків до 20 років за умов позитивних підсумків періодичної переоцінки безпеки. Враховуючи досвід продовження експлуатації енергоблоків

№1, №2 Рівненської АЕС та закордонний досвід для енергоблоків з реакторами ВВЕР-440 та ВВЕР-1000, передбачається виконання заходів програм продовження ресурсу із заміни застарілого обладнання та заходів щодо державних програм з підвищення безпеки та «стрес-тестів».

Фінансування заходів для подовження експлуатації енергоблоків діючих АЕС, виходячи з показника 2,4 тис. грн. на 1 кВт встановленої потужності, потребуватиме близько 26 млрд. грн.

4.2.4. Будівництво нових енергоблоків АЕС

Будівництво енергоблоків №  3,4 Хмельницької АЕС

Рішення щодо будівництва енергоблоків №   3 та №    4 Хмельницької АЕС прийнято Законом України «Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків №    3 і 4 Хмельницької атомної електричної станції». Будівництво енергоблоків

№ 3, 4 Хмельницької АЕС планується на базі реакторної установки типу ВВЕР-1000. Блок №     3 планується до введення в експлуатацію в 2018 році, блок №    4 — в 2020 році.

Будівництво енергоблоків на нових майданчиках

Заплановано створення та затвердження Кадастру майданчиків для будівництва енергоблоків нових АЕС та енергоблоків, що заміщують потужності діючих АЕС.

Ядерні енергоблоки на нових майданчиках планується ввести в експлуатацію у період 2023—2029 рр., причому терміни спорудження можуть бути прискорені в разі значного підвищення попиту на електроенергію порівняно з прогнозованим. До кінця 2015 року необхідно зробити вибір типу ядерних установок, які будуть використовуватись у нових енергоблоках. Принципове рішення щодо потужності та типів нових енергоблоків буде прийматися на підставі:

Додаткової оцінки стану національної енергосистеми;

Порівняння техніко-економічних показників різних проектів з урахуванням вимог рівня безпеки та ефективності;

Оцінки світового досвіду спорудження та експлуатації аналогів;

■Оцінки можливого рівня залучення вітчизняних промислових потужностей до виробництва обладнання та устаткування для нових енергоблоків.

Будівництво енергоблоків на заміну тих, що виводяться з експлуатації

У 2017 р. мають розпочатися передпроектні роботи для спорудження енергоблоків, що заміщатимуть енергоблоки діючих АЕС, які виводяться з експлуатації після 2030 року.

Обсяги та джерела фінансування будівництва нових енергоблоків

Рішення щодо джерел фінансування будівництва нових енергоблоків має прийматися з урахуванням:

Обов’язкового включення фінансових витрат, пов’язаних з будівництвом, у рахунок інвестиційної складової в тарифі на електроенергію, що виробляється АЕС;

■Надання державних гарантій при залученні кредитних ресурсів, з довгостроковим терміном окупності інвестицій, необхідних для будівництва нових енергоблоків.

Загальна кошторисна вартість будівництва енергоблоків №3 та № 4 Хмельницької АЕС становить 36,8 млрд. грн.

Орієнтовний обсяг необхідних інвестицій для будівництва інших енергоблоків розраховується, виходячи з показника 32 тис. грн. на 1 кВт встановленої потужності.

Попередньо оцінений обсяг необхідних інвестицій на спорудження нових енергоблоків у період до 2030 р., враховуючи витрати на початок спорудження заміщуючих потужностей у сумі 127 млрд. грн., за базовим сценарієм становить до 265 млрд. грн.

4.2.5. Підготовка до зняття з експлуатації

Для виконання робіт з підготовки та подальшого зняття з експлуатації енергоблоків після завершення додаткового періоду їх експлуатації забезпечується своєчасне наповнення Фінансового резерву для зняття з експлуатації ядерних установок. Має бути розроблений та впроваджений механізм збереження цих коштів, який компенсуватиме інфляційний процес. Відповідні відрахування на ЗЕ мають щорічно переглядатися та обґрунтовуватися.

На період до 2030 р. для повного покриття витрат на зняття з експлуатації енергоблоків до цього резерву має бути відраховано понад 18 млрд. грн. Для підготовки до майбутнього зняття з експлуатації інших підприємств атомно-промислового комплексу України (заводу з виробництва ядерного палива та централізованого сховища ВЯП та ін..) також потрібно забезпечити акумулювання та збереження коштів у відповідному резерві.

(Далі буде)