Через Німчич — до Протятого каміння
Через Німчич — до Протятого каміння
Карпати люблю з дитинства. І не лише тому, що це моя мала Батьківщина, де народилася і де минули дитячі роки. Карпати — то мій Бог і моя Релігія. Я їм вірю, їм сповідаюся. Вони відпускають усі мої гріхи... Вони ніколи не зрадять тебе і не образять. Але можуть помститися, якщо ти їх принизиш своєю неповагою. Я спілкуюся з ними, як з живою людиною, довіряю їм найпотаємніше, прошу допомоги і захисту, відчуваючи їх міць і величність.
Впевнена, що такі почуття переповнюють кожного, хто піднімається у гори випробувати себе, зарядитися позитивною енергетикою. Підкорюючи чергову вершину, ми стаємо чистішими і чеснішими, тут ми прощаємо образи недоброзичливців і загадуємо бажання на майбутнє.
На травневі свята наша невеличка, але досвідчена туристична група, до складу якої входять і співробітники «Атомника України», і яка свого часу пройшла майже увесь неперевершений за красою Чорногірський хребет з його двотисячниками, чарівні Горгани
та Мармароси, таємничий Свидовець, вирішила завітати на Буковину. Минулорічного серпня ми уже підкоряли гору Томнатик у Буковинських Карпатах, на якій розташована військова база часів СРСР під кодовою назвою «Памір» (див. «АУ» № 39 за 27 вересня 2012 року). Вона знаходиться на території національного природного парку «Черемоський», профспілкова організація якого входить до складу Атомпрофспілки. Нашими справжніми друзями і провідниками у горах тоді стали голова первинної профспілкової організації Євген Кіцул, працівники парку Алла Ігнатюк та Руслан Паляниця.
Цього разу обрати маршрут по Буковинських Карпатах нам допоміг голова первинної профспілкової організації національного природного парку «Вижницький» (матеріал про роботу первинки читайте на 1-й стор.) Віталій Стратій.
Довідково
«НПП «Вижницький» було засновано 30 серпня 1995 року. Розташований у Вижницькому районі Чернівецької області у межиріччі Черемошу та Сірету в низькогір’ї Карпат. Він є одним з найменших в Україні за територією, проте має свої унікальні особливості. «Основним багатством парку є ліси, переважно ялицево-букові, — розповідає заступник директора з наукової роботи національного парку Віталій Стратій, — вони займають близько 95% його території. Природною передумовою створення парку стали ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Стебник» та «Лужки», заповідні урочища «Стаєчний» і «Яворів». Парк багатий на геологічні та тектонічні пам’ятки — чудернацькі скелі, печери, водоспади.
Є багато унікальних джерел мінеральних вод, одне з таких — «Лужки», вода якого має рідкісний сульфатно-алюмінієво-залізний склад. У Європі таких налічується лише три.
На території парку росте 45 видів рослин та водиться 67 видів тварин, занесених до Червоної книги України».
Один із найпопулярніших у національному природному парку є еколого-туристичний маршрут до Протятого каміння. А взагалі до послуг відпочивальників тут пропонують шість еколого-туристичних маршрутів та одну екологічну стежку. Також розробляються нові маршрути.
Довідково
«Протяте, або Проткнуте, каміння є дивним утворенням, що складається з групи скель, які були утворені з розбитих піщаних пластів.
Ці пласти немов пронизані отворами різноманітних форм, а всередині скель є багато ходів. Протяте каміння знаходиться в годині ходьби від перевалу Німчич.
Серед скельної групи особливу увагу привертає природне утворення Соколине Око — кам’яна арка, що нагадує око птаха. Вона розташована у скелі, висота якої сягає сорока метрів.
Дивує структура гірської породи деяких скель — поверхня каменю нагадує пористу губку...»
Коли вчені не можуть дати чіткої відповіді про причини виникнення того чи іншого дива природи, їм на допомогу приходять легенди. За однією з них, у далекому минулому люди, що жили у горах, не мали зручної стежки для спуску в долину, тому створили собі такий шлях за допомогою киплячої води, яку виливали на скелі. Нестійкий піщаник швидко розмивався, утворивши «протяті» проходи, що дали назву урочищу.
Намилувавшись досхочу красотами урочища, ми вирушили до мінеральних джерел, зокрема, і до знаменитих «Лужків», скуштувавши його «залізної» водички. А потім з Віталієм Стратієм завітали до Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення, де у рекреаційному пункті «Велика розчищ» у вольєрі площею 1,6 га мирно випасалися два зубри, завезені сюди нещодавно з ДП «Хмільницьке лісове господарство». У НПП «Вижницький» є серйозні наміри щодо відтворення буковинської субпопуляції зубра європейського. За словами Віталія Івановича, головне завдання, яке стоїть перед парком, — це вирощування молодняка цих тварин для випуску
в природне середовище, передача в інші розплідники і зоопарки, збереження і розширення генетичного фонду зубра.
Побували ми і в адміністративному будинку Національного природного парку, що знаходиться у смт Берегомет Вижницького району. Тут функціонує еколого-просвітницький центр (ЕПЦ). Одна із його експозицій — «Екологічна стежка «Пори року» облаштована за сучасними технічними вимогами, є можливість проводити екскурсії для різних вікових груп населення. Ще одним структурним підрозділом парку в контексті екологічної освіти є музей природи у селі Зеленів з унікальною колекцією фауни Буковини та класом екологічного виховання.
На території, що біля адміністративного будинку, створено такий собі міні-зоопарк зі свійськими та дикими тваринами, є теплиця. Облаштоване місце для відпочинку.
...Наш триденний маршрут по території НПП «Вижницький» добігав кінця, ми були безмежно вдячні гостинному господарю Віталію Стратію за вдало обраний маршрут, за цікаву розповідь, за почуте і побачене у цьому напрочуд красивому і дивовижному куточку України.
Завітайте сюди і ви! Не пошкодуєте!
Людмила Гап’юк
Фото автора