Карантин спонукав до пошуку нових рішень

Тетяна Василівна Осадча, директорка підприємства «Навчально-методичний центр» Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, працює у Центрі з 1993 року. Розпочинала свою трудову діяльність у навчальному відділі НМЦ після закінчення економічного факультету Державного аграрного університету. З 2016 року є успішним керівником Центру. За заслуги у сфері профспілкового навчання Тетяну Осадчу відзначено званням «Заслужений працівник профспілок». А НМЦ профспілок неодноразово отримував звання «Найкращий навчально-методичний центр профспілок». Саме в Чернігові був започаткований освітній проєкт «Колегіум Атомпрофспілки». Цього року Атомпрофспілку поєднала з Центром ще одна подія — тут створено профспілковий осередок Атомпрофспілки, який очолив тренер цього навчального закладу Віталій Копиш.

В інтерв’ю Тетяни Осадчої газеті «Атомник України» — про проблеми і плани Навчально-методичного центру.

— Тетяно Василівно, у Вашій трудовій, практично, єдиний запис. Чим так «прив’язала» Вас робота у Центрі?

— Насамперед амбітними завданнями та працею у колі однодумців. Колеги, які працюють поряд, стали для мене як сім’я. Вони так само, як і я, не уявляють свого існування без нашого навчального закладу. Цю розповідь правильно розпочати зі згадки про людину, котра стала моїм керівником та вчителем по життю. Я — про Дорожкіну Ірину Василівну, відому громадську та профспілкову діячку нашої області. У 1993 році ми з нею прийшли до Центру: я молодим спеціалістом, вона — директором. Разом пережили і важкі 90-ті, й економічні кризи, зберігши колектив та профіль діяльності підприємства. З 1999 року працювали пліч-о-пліч: я — заступником, вона — директором. Зараз ми часто зустрічаємося, спілкуємося, радимося, підтримуємо особисті стосунки.

— Чернігівський центр розпочинався як профспілкові курси на базі приміщень облпрофради у 1965 році. У 1987-му збудовано окреме приміщення. Чим сьогодні є Центр, які напрями його діяльності?

— Раніше (у 80-ті роки — початок 90-х) наша діяльність обмежувалася обласним рівнем. Це був час стабільного планового фінансування. Потім життя примусило нас виходити за межі області. Треба було утримувати персонал та розвивати матеріальну базу, боротися за замовлення та доходи. Вийшли на рівень роботи безпосередньо з Федерацією профспілок України, всеукраїнськими галузевими профспілками, територіальними профоб’єднаннями, великими первинними організаціями з усієї України. Сьогодні в нашій державі залишилися лічені навчальні центри, які повністю зберігають профіль профспілкової діяльності.

Наразі утримувати НМЦ дуже дорого та проблематично, але ми продовжуємо опікуватися ним, як своєю дитиною. Прагнемо, щоб люди приїжджали в Чернігів, адже це місто з неповторною аурою. Мені надзвичайно приємно, коли, наприклад, до нас приїздять гості із фантастичного Львова і кажуть: «Як же у вас гарно!» Без зайвої скромності скажу, що ми розвиваємо туристичний потенціал нашого міста. Завдяки профспілковому навчанню Чернігів побачили десятки тисяч людей.

Щодо нашої сьогоднішньої діяльності, основний профіль незмінний — організація навчання для профспілок. Конкретно відповідальний за це відділ освіти дорослих та його начальник Віталій Копиш. Він є одним із наших тренерів. Також слухачі семінарів Атомпрофспілки добре знайомі з юристом, тренером Центру Володимиром Ковальчуком. Наразі ми співпрацюємо з великою кількістю кваліфікованих і перевірених позаштатних викладачів: професійними тренерами, психологами, науковцями, журналістами.

Але, окрім навчання, нашим важливим напрямом роботи є забезпечення високого рівня сервісу: організація проживання, харчування, надання послуг конференц-сервісу. І не лише для профспілок. Обсяг доходів від профспілок у середньому становить третину. Для роботи у нас є вісім відповідно обладнаних навчальних аудиторій: від великої зали на 160 осіб до маленьких переговорних кімнат на 10 місць. Готель може прийняти одночасно до 100 осіб. Без перебільшення скажу, що наше кафе може впоратись із будь-яким замовленням: від страв домашньої кухні до найвишуканішого меню. Ми тут у себе жартуємо, що пиріжки з маком стали справжнім брендом Центру та своєрідною валютою. Наші ресурси використовуються як профспілками, так і іншими організаціями для проведення навчальних заходів: конференцій, семінарів, тренінгів, курсів з вивчення мов.

— А як позначився карантин на навчальній діяльності?

— Минулого року з березня по серпень навчання не було взагалі. Окрім деяких заходів для молоді, що відбулися у липні-серпні за підтримки Фонду імені Фрідріха Еберта, а також Центру «Солідарність» Американської федерації праці — Конгресу виробничих профспілок (АФП-КВП). Жоден з центральних комітетів профспілок чи профорганізацій області навчальних заходів не проводив. Хоча планувалася ціла низка семінарів, уже були розроблені програми, напрацьовані матеріали. Водночас з початком пандемії ми дуже активно використовуємо онлайн-навчання. Протягом карантину заходи в ефірі були майже щотижня з сотнями і тисячами переглядів. Отож навіть у ситуації обмежень ми розширили свою аудиторію. Хоча жодних доходів Центру ці заходи не приносили. Це була робота для людей та нашого власного іміджу. Хотілося відчувати, що ми й надалі є потрібними.

— Ви навчаєте профактив, а самі підвищуєте кваліфікацію? Де берете знання, якими ділитеся?

— Ми орієнтовані на те, щоб наші працівники бували за можливості на всіх важливих навчальних заходах: у місті, в Україні та навіть за кордоном. Ми їх підтримуємо в цьому, фінансуємо, бо це буде наш спільний досвід. Регулярно проводиться навчання для колективу за різними напрямами, адже він складається з представників багатьох професій. Є ті, хто навчає, але є й ті, хто займається обслуговуванням заходів: адміністратори готелю, офіціанти, кухарі, покоївки тощо. Наші працівники вивчають іноземну мову, адже ми працюємо і з іноземцями.

— Минулого року ваш заклад отримав відзнаку на всеукраїнському рівні як найкращий навчально-методичний центр профспілок. Чим ви так вигідно відрізняєтеся від «конкурентів»?

— Так, справді. І вже не вперше. Ми стараємося бути гідними цього звання і гідними довіри Федерації профспілок України, яка визнає нас своїм базовим навчальним закладом. Вважаю, що наші досягнення стали можливими завдяки постійній увазі та підтримці з боку Федерації профспілкових організацій (ФПО) Чернігівської області, яку очолює Ігор Москаленко. У нас є своє бачення навчального процесу, свої підходи, методики і розуміння перспективи. В Україні, як я вже згадувала, є ще декілька профспілкових навчальних центрів. Проте, відверто кажучи, ми ні з ким не конкуруємо. Наприклад, Волинський та Дніпровський НМЦ профспілок мають свою аудиторію, а ми — свою. Для когось головним фактором під час вибору навчального закладу є географічна близькість. Дехто шукає унікальні знання та фахових викладачів. Саме тому до нас приїжджають з профспілкових організацій і Одеси, і Львова, і Харкова. У нас тісна співпраця з Академією праці, соціальних відносин і туризму ФПУ. Багато років цей заклад очолювала непересічна людина — Буяшенко Вікторія Василівна, яка, на жаль, пішла у вічне життя минулого року. Ми мали дружні стосунки, ділилися напрацюваннями та «обмінювалися» викладачами: вони приїздили до нас, а ми — до Академії. Тому, я б сказала, що конкуренції, в класичному розумінні цього слова, у нашій сфері немає. Але що стосується міжнародних проєктів, звісно, ми за них боремося, намагаємося бути кращими, щоб отримати відповідне фінансування. Я зараз із гордістю та задоволенням констатую: в останні роки ми вийшли на стабільні партнерські відносини з Представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні, Центром «Солідарність» (АФП-КВП), Данською профспілкою «3F», Глобальними спілками IndustriALL та IUF.

— Через карантин, спричинені ним негативні економічні наслідки потреба в актуальних знаннях для профспілок значно зросла, які нові теми ви готові запропонувати?

— Карантин, з одного боку, обмежив наші звичні можливості, але водночас саме карантин підштовхнув нас до пошуку нових рішень, розробки нових форм і методів, опрацювання нових тем, та й загалом — до аналізу, переосмислення, розвитку. Тому не можна сказати, що через карантин ми «застрягли» на одному місці. Залишилися актуальними, бо є «вічними» для профспілок теми трудового законодавства, соціального діалогу, колдоговірної та фінансової роботи. Це та база, без якої профспілковому лідеру важко ефективно налагодити свою роботу. Далі я би виділила ще два важливі тематичні тренінги, які завжди є цікавими для профспілок: мотивація профспілкового членства та управління процесами модернізації профспілки. Важлива також і психологія, адже профспілкові активісти працюють з людьми. Саме тому на наших тренінгах порушуються теми міжособистісних комунікацій, конфліктаційної компетентності, стресостійкості. Останнім часом популярними є навчання публічних виступів, культури ділового письма та мовлення. Нині ми спостерігаємо збільшений запит на підвищення якості інформаційної роботи у профспілках: як заявляти про себе, доносити інформацію про свою діяльність, про те, що ми робимо, про роль профспілок, значимість їх для громадянського суспільства. І що найголовніше, як це робити на сучасному рівні, використовуючи увесь медійний інструментарій. Окрім того, на наших тренінгах докладно розглядаються питання формування іміджу, розвитку креативного мислення, історії та ідеології профспілок тощо. Маємо багато пропозицій для навчання профспілкової молоді, можна сказати, що ми сьогодні на неї орієнтовані. Загалом, чернігівський Центр має десятки розроблених і опрацьованих тем. З повним переліком можна ознайомитися на сайті. Проте абсолютно «універсальних рецептів» для профспілок немає. В кожному окремому випадку під час підготовки програми навчання ми орієнтуємося на потреби та завдання конкретної профспілкової організації і готові ефективно співпрацювати.

— Атомпрофспілка після вимушеної перерви у зв’язку з карантином вже розпочала в Центрі серію навчань.

— Так. І ми дуже радіємо з цього. Користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність Атомпрофспілці. Вона першою підтримала нас цього року в ці складні, з фінансової точки зору, для Центру часи. І ми відпрацьовуємо таку довіру. Вже проведено два заходи: для бухгалтерів і для інформаційників. Наступні тренінги плануються у березні-травні. Співпраця з Атомпрофспілкою дає змогу Центру розвиватися, утримувати персонал і створювати нові якісні навчальні продукти. Атомпрофспілка, на мій погляд, — це жива, здорова, сучасна, самодостатня, гарно структурована та креативна організація. І ми хотіли б іти у майбутнє разом.

Лілія СОКОЛОВА,

Газета «Атомник України» №11