Професія повинна приносити задоволення і надихати
Професія повинна приносити задоволення і надихати
Престиж, гарні заробітки, цікаві комунікації та захоплююча кар’єра — таким є уявлення про професію юриста у пересічної людини. Але це лише частина правди. Дорога до професії, а точніше — до високого професіоналізму в цій діяльності, є «вибоїстою», вимагає напруженої праці у поєднанні з постійною наукою, адже необхідно втискувати у пам’ять численну кількість актів, законів, юридичних «талмудів» і книг. Не дивно, що юриста, як нікого в іншій професії, зазвичай лише за довгі роки знаходить найдорожча нагорода: професійна шана і шаноблива вдячність тих, кому вони допомагають. Однак є і з цього правила винятки. Таким є Олександр Брянчик, який лише з лютого 2013 року став юристом Атомпрофспілки на Хмельницькій атомній електростанції, а вже користується тут неабиякою повагою. Працівники ХАЕС звернулися до редакції з проханням подякувати наймолодшому юристу Атомпрофспілки (Олександру лише 24 роки) за компетентність, небайдужість та заповзятість у бажанні захистити права працівників ХАЕС.
— Олександре, що потрібно, щоб стати хорошим юристом?
— Відмінної пам’яті, самих знань законів та підзаконних актів недостатньо. Перш за все, необхідним є бажання працювати у цій галузі. Обов’язкова умова: професія повинна подобатися, приносити задоволення і надихати. Тоді буде й віддача, особливо та, що від щирого серця.
— А які обов’язкові риси характеру?
— Юрист має бути наполегливим, відповідальним, відданим справі, а ще — сильним.
— Це стосується і фізичної міцності?
— Фізична міцність у жодній професії не завадить. Я ще з дитячих років, навчаючись у загальноосвітній школі № 3 м. Нетішина, а пізніше у міському ліцеї, завжди дбав, як кажуть, про свою фізичну форму. Захоплювався підводним плаванням, підводним мисливством, моделюванням парусних кораблів тощо, а також займався єдиноборствами й отримав навіть 1-й розряд із фрі-файту. Але коли кажу, що юрист має бути сильним, маю на увазі міць психологічну, бо робота юриста є також боротьба — за перемогу.
— Коли визначилися з професією?
— Визначився з тим, що хочу бути юристом, після закінчення 9 класу, коли на 10—11 класи обрав історико-правовий клас. Саме у старших класах я остаточно зрозумів, що юриспруденція — це те, що мене цікавить і те, що я зумію і зможу. З’явилася чомусь така упевненість, а на остаточний мій вибір вплинула вчителька історії та правознавства Бражук Антоніна Миколаївна. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. Закінчив Академію у 2011 році.
— Мабуть, навчання у профспілковій академії спонукало до того, щоб стати юристом профспілки, а чому вибір місця роботи випав на атомну станцію?
— У місті Нетішин Хмельницька атомна електростанція є найбільшим підприємством, на якому функціонує найдієвіша профспілкова організація. Чи є аналогічна профспілка на інших підприємствах міста, я в цьому, чесно кажучи, не впевнений. А чому саме в Нетішині, бо мені подобається моє місто, в ньому я народився і виріс, і завжди намагався до нього повернутися.
— Яким був перший професійний досвід?
— Перший досвід професії здобув на Крижопільському сироробному заводі. Я працював там юристом. Пам’ятаю, на цьому підприємстві був відсутній колективний договір. Для мене це було дивним. Та ще більш дивним для мене було те, що працівники заводу взагалі не розуміли, що таке колективний договір і навіщо він їм потрібний.
Укладення його на підприємстві цими працівниками сприймалося як щось таке, до чого їх змушують (змушує прокуратура, управління праці тощо), а власне їм самим це не потрібно. Звісно, ситуація тут склалася така тому, що на заводі не було профспілки. Пізніше, після моїх роз’яснень, працівники вже були за прийняття колективного договору. Та це не просто було зробити. Цей завод був лише філією іншого підприємства, без статусу юридичної особи. Через це тут не можна було укладати колективний договір. Тим більше, що на основному підприємстві його також не було. Професійним досвідом можна назвати і мою юридичну практику в період навчання у громадській приймальні депутата Київської міської ради.
— Яка, на вашу думку, особливість роботи юриста у профспілці?
— Вона полягає у більш творчій та різнобічній юридичній діяльності. Найчастіше працівники звертаються з питаннями про оптимізацію чисельності та штату працівників на ВП ХАЕС, оскільки ця проблема є актуальною і важливою, вона стосується майже всього персоналу. Також звертаються пенсіонери ХАЕС, працівники атомної станції з питаннями, що стосуються їхніх близьких, з проханням роз’яснення різних аспектів трудового права.
— Як розпочалася лекторська робота, кажуть, слухачі Науково-технічного центру ВП ХАЕС одностайно дякували Вам за лекції у своїх анкетах?
— Лекторська робота розпочалася для мене досить несподівано. Одного разу інструктор НТЦ запропонував мені провести лекцію на тему «Правові засади роботи з персоналом». Я погодився і розпочав підготовку до семінару. Вона виявилася складнішою, ніж я собі це уявляв. Вести перший семінар було надзвичайно важко, але, водночас, як усе, що ми робимо уперше, надзвичайно цікаво. Я сильно хвилювався на початку, однак, коли прочитав перше запитання і побачив, що аудиторія мене не тільки слухає, а слухає із зацікавленням, ставить додаткові запитання, мені, як кажуть, відлягло, і я перестав нервувати. Другий семінар, попри мої очікування, виявився для мене важчим за перший, хоча під час підготовки до нього, здавалося б, урахував усі питання. А цілком вдалим я назвав би третій семінар.
— Що є цікавішим: лекторська робота чи надання консультацій працівникам?
— Лекторська робота для мене є, безперечно, цікавою. Але й консультації, під час яких виникають дискусії, бувають досить захоплюючими. Лекційна робота є хорошим інструментом підвищення знань та глибшого вивчення матеріалу для мене самого, оскільки під час підготовки до семінару використовується багато джерел, серед яких як нормативні документи, так і наукова література. На жаль, обмеженість часу лекцій не дає змоги донести до працівників, на мій погляд, важливі деталі. Попри це отримані у процесі підготовки до лекцій знання все одно залишаються, і я їх використовую у подальшій роботі.
— Чим вирізняється робота профспілкового юриста?
— Юрист, особливо профспілковий, має навчитися вислуховувати людину, яка до тебе звернулася, правильно зрозуміти окреслену нею проблему і поставлене нею запитання. У подальшому це дасть змогу вирішити справу так, як це буде найбільш вигідно працівникові. Саме ця якість, напевне, і розвивається з досвідом, а знання і навички цьому допомагають. Надіюся на підвищення не лише свого професійного рівня, а й підвищення правосвідомості працівників.
— Що найбільше у роботі надихає?
— Вдячність людей, яким допомагаєш. А також наш профспілковий колектив, який є однією дружною командою, що завжди підтримує. А ще моя дружина Наталя, яка за фахом також юрист, працює у виконавчому комітеті Нетішинської міської ради.
— Тобто, День юриста який нещодавно відзначався, для вас — це сімейне свято… Щиро зичимо Вам і Вашій дружині здоров’я, добробуту, щастя й удачі, нових здобутків у професійній діяльності!
Лілія Соколова